У селі Грушківка Катеринопільського району справили сороковини по 18-річному Олександру Єгорову. Він повісився на яблуні в батьківському дворі.
— Мене не було вдома, — розповідає мати покійного Валентина Бокк, 37 років.— Залишилася у сватів у Шполі, допомагала прибирати після свадьби. Донька вийшла заміж. Коли дзвонить сусідка: "Що ти сказала Сашкові?". Та нічого, кажу. Потім мобілку взяв чоловік і якимось тривожним голосом сказав, щоб я приїжджала.
У сім'ї Олександр був найстаршим і єдиним сином Валентини Геннадіївни від першого шлюбу. Вітчим 38-річний Анатолій Бокк прийшов у їхню родину, коли хлопцеві не було ще й 2 років. У родині, крім нього, троє доньок. Олександр працював у місцевому сільгосппідприємстві. Готувався йти до армії. Хотів справити проводи. Вони майже збігалися з весіллям однієї із сестер.
— Свадьбу справили одну, у сватів. Туди дали гроші, — розповідає мати.— У Сашка були свої зароблені, то купив удітися. Молоді мали дати Сашкові з подарованих 3 тисячі. На них би справили випроважання до армії. Але ми якось із сином договорилися просто накрити його друзям стіл. І він даже согласився.
Валентина показує весільні фото. На них Сашко здебільшого на задньому плані. Насуплений, пригнічений.
— Того дня моя старша донька дала Сашкові 100 гривень, — пригадує Валентина.— Обично син якщо й пив, то небагато. А це наче що зробилося з ним. Увесь день купував то вино, то горілку.
Сп'янівши, хлопець почав шукати мотузку. Ходив по неї до сусідів. Ті не дали.
— Він тоді мене питався: "Де вірьовка? Де вірьовка?" — додає молодша сестра покійного Євгенія, 12 років. — Метався. Знайшов у хліві ту, що тюки в'яжуть. Змотав, поклав у карман. Мотузка виглядала. Сам сидів надворі, вже й стемніло. Я кажу: "Що то в тебе в кармані, таке біле?". Він одмахнувся. Просила, щоб ішов до хати, він не хотів. Каже: "Я ще посидю, покурю".
Яблуню, на якій повісився хлопець, після похорону спиляли.
Самогубців почали ховати на кладовищах
— Раніше кладовище було сугубо церковною сферою, — каже священик 31-річний Павло Найденов. — Вважалося, що грішників не слід впускати на святе місце. Зараз кладовищами в нас опікуються місцеві громади, які власне й дають дозвіл на поховання.
Самогубство вважають важким гріхом.
— Порушується Божа заповідь: "не убий". Убивати не можна ні себе, ні ближнього свого. Однак в убивстві іншої людини грішник ще має час розкаятися, а самогубці такого шансу не мають. Тому переходять у вічність із тяжким гріхом — убивством, фактично, відкидаючи Бога. Попри це, церква інколи розглядає можливість відспівати грішника. Якщо він був психічно хворою людиною і вчинив цей гріх несвідомо або ж існує ймовірність що людину було вбито й при цьому інсценовано самогубство. У таких випадках дозвіл на відспівування може дати єпископ.
Юрій СТРИГУН
2 
1
Коментарі