— У нас на вулиці живуть троє людей — я, жінка і теща, — говорить Володимир Боярський, 65 років, із села Мала Іванівка Христинівського району.
— Є три нормальні хати, наші дві, а ще одну дачник доглядає. Інші попропадали. Усі вони — глиняні. З них кришу зняли, від дощу вони і порозвалювалися. Кришу з хати знімають за ніч. Буває, ввечері все на місці. Рано встаєш, криші нема, двері зняті. У нас по сусідству дачник живе. У нього все огороджене сєткою на гарних залізних стовпчиках. Два тижні тому за ніч вкрали ті стовпчики. Ще один чоловік сам свою хату розбирав, поскладав шифер у стопки акуратно, мав забирати. А його вночі хтось вкрав. Буває, їздить машина, кажуть, що щось купляють. А за два дні криші нема чи метал покрали.
Підходимо до двору неподалік кладовища на виїзді із села.
— У пять-шесть часов із дома не виходимо, — розповідає Михайло Нагієв, 50 років. Живе разом із дружиною та сином. — Рано дивимося, там в сусідів шифер зняли, там ворота вкрали. Сусід наш переїхав в інше село, то розбирає хату сам, матеріал перевозить.
У сусідній Богачівці на вул. Щорса тільки чотири хати. Від решти залишилися пусті галявини.
— Знімали кирпичі, якими доми були обкладені, з криші шифер і доски, — каже Марія Симончук, 59 років.
Місцеві розповідають, що деякі будинки порозбирали самовільно.
— Стоїть пуста хата, хазяї далеко живуть, приїзди і розбирай. Ніхто нічого не скаже, — говорить місцева Людмила. — У нас по сусідству теж пуста. То її ще не розібрали. Хазяї навідуються. Але хтось вліз, усе цінне покрав, виламали двері та вікна побили. Ніякої управи.
Із дачного будинку Олександра Пащенка, 62 роки, з Городища вкрали сім чавунних батарей. Він успадкував дім після смерті батьків.
— Хата пустує третій рік. Було п'ять крадіжок. Спочатку поцупили возик та умивальник з двору, потім відірвали замок від вхідних дверей. Я хотів залишити в хаті усе як було при живих батьках, тому навіть дорогі речі не забрав. Продати хату на околиці, яка старша за мене, неможливо. Максимум, що можуть дати, 5 тисяч гривень. Переоформлення документів вийде дорожче. Мені радять розібрати її на дрова та будматеріали, доки бомжі й наркомани не спалили.
— У віддаленому селі Кобеляки, де живуть 18 осіб, була спроба розібрати хату на цеглу, — говорить 46-річний Василь Бондаренко, голова Онопріївської сільської ради Тальнівського району. — Але самі жителі кинулися на захист і не дозволили.
Родичі померлого власника будинку не захотіли оформити документи на продаж. Хату продавали на цеглу.
— Я відразу прибув на місце події, — згадує Василь Олексійович. — Питаю, документи єсть? Нема? Той говорити нема про що. Якби були документи, то звертайтеся у сільраду. Лише вона має право давати дозвіл на демонтаж будинку.
Зі старої цегли роблять внутрішню кладку
Цеглу з розібраних будинків продають за ціною 800 — 950 грн.
— Є думка, що беушний кирпич — крепший, ніж новий, — розповідає 35-річний Юрій, продавець будматеріалів з Умані. Торгує будматеріалами п'ять років. — Але хату краще будувати з нового. Із беушного можна робити внутрішню кладку, а зовнішню краще новим. Мінус старого кирпичу в тому, що ви не знаєте, звідки його вам привезуть. Я даю гарантію, що мій товар із розібраних старих хат. Купляємо їх у Христинівському і Тальнівському районах. А часто продають із ферм, корівників, сараїв. І будувати з нього новий будинок небажано. Та й більше розствору треба на нього. Одна вигода — дешевший.
У селі Шостакове Катеринопільського району розібрали на будматеріали ферму.
— Було шість чи сім корівників, — розповідає голова села Микола Піщаний, 44 роки. — Продали, бо люди захотіли гроші за майнові паї. Купив бізнесмен із Ватутіного. Виплатив 50 відсотків вартості паю. Хто проробив 30–40 років у колгоспі, получив десь 5–6 тисяч гривень. А молоді — по тисячі. Але люди раді, бо розтягнули б, то й того не було б.
40-річний Олександр Коваленко, директор фермерського господарства "Агро-Вікторія-Катеринопіль", придбав там цеглу по 650 грн за тисячу штук. З неї будуватимуть сільську церкву.
Ціна нової цегли від 1000 грн за тисячу штук червоної і 1900 — за тисячу білої.
3 
1
Коментарі