38-річний Сергій Отрешко, керівник міської організації Партії регіонів, голова громадської організації "Рідне місто Черкаси" з дитинства рибалить, займається спортом. Віддає перевагу інтелектуальній грі — автоквест.
Зустрічаємося в місцевому кафе "Сладкарниця". Сергій Володимирович приходить вчасно, замовляє каву.
— Я люблю командні ігри. В дитинстві непогано грав у гандбол і баскетбол. Ходив у волейбольну спортивну секцію дитячо-юнацької школи в Черкасах. В інституті був членом збірної факультету. Понад вісім років тому захопився новою грою — автоквестом. Це інтелектуальні гонки на автомобілях у нічний час із логічними або пошуковими завданнями. Найтиповіший варіант — порожня будівля, де в непомітному місці маркером написані слова-коди. Вони розташовуються за певною логікою. Від автоквесту отримую неабияке задоволення. Це дозволяє абсолютно відволіктися. Так само як і на риболовлі, — розповідає Сергій Володимирович. — Хоча грав, як і рибалив, останній раз майже рік тому. Вільного часу катастрофічно мало.
Рибалити Сергій Отрешко почав у дитинстві, коли щоліта бував у діда на Полтавщині.
— Пам'ятаю, перші вудки ми з двоюрідними братами зробили з товстих рейок. Ними на сіннику прибивали толь. Дідусь нам допоміг причепити жилку з поплавком і ми побігли до ставка. Ще й карасів чимало додому принесли, — усміхається Сергій Володимирович. — Ловлею риб-хижаків зацікавився в 25 років. Батько якраз працював у Луганську і його знайомий запропонував поїхати на Волгу в Астрахань. Тоді я вперше ловив не на волосінь, а на шнур. А поїздка вразила тим, що в дельті Волги неймовірна кількість видів риби. І щука, і судак, і сом. І жерех, який потужніший за щуку. Рекордом є 148 щук удвох за день. Протягом кількох років восени й весною вдавалося ще на кілька діб туди вириватися. Там є бази, можна переночувати, човни, морозильні камери. Так що рибу додому вдавалося привозити. Найбільша щука була понад шість кілограмів. Десь такого розміру, — показує довжину рибини.
Із дружиною Оленою Вікторівною Сергій Володимирович живе понад 20 років. Мають доньку Ольгу, третьокурсницю Києво-Могилянської академії та 12-річного сина Володимира.
— Горджуся, що Оля сама вступила. Якраз був перший рік незалежного тестування. Ні їй, ані сину професію обирати не буду. До речі, сина назвав на честь свого батька. Ще до його народження знали, що це буде Володимир. Батько так само поступив, коли я народився. Я цим пишаюся, бо дід був хорошою людиною, пройшов війну, працював у колгоспі. Маю надію, що й мій син продовжить сімейну традицію з ім'ям, — каже. — Прикладом для мене однозначно є мій батько. Він свого часу очолював службу безпеки нашої та Луганської області, міста Києва. Від нього перейняв таку рису характеру, як доброту. Ще хотів би так само мати впертість у досягненні мети й обраному шляху.
— Якби можна було, щоб змінили в своєму житті? — запитую.
— Давно живу за правилом: не озиратися назад. Потрібно рухатися лише вперед. Вчуся, переважно, на своїх помилках. Пам'ятаю фразу Жванецького: "Пока грузовик на себе не почувствуешь, никто тебе не докажет". У людях ціную чесність і порядність. Не пробачу, — Сергій Володимирович на кілька секунд задумується, — підлість і обман.
Очолює бюджетну комісію
Сергій Отрешко родом із Черкас, жив у різних мікрорайонах. Найболючішим питанням у обласному центрі вважає дороги.
— Я маю надію, що бюджет розвитку міста буде спрямований на їх оновлення. Як голова бюджетної комісії намагатимуся це просувати. Бо своє місто люблю, — наголошує Сергій Володимирович. — Чого обрав Партію регіонів? Із політичних сил вона справді структурована, потужна й організаційна. Тут більше реальних справ, менше розмов. Громадська організація — люди, яким небайдуже рідне місто, незважаючи на політичну належність.
2 
1
Коментарі
1