Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко доручив прикордонним військам перекрити кордон з Україною 2 липня. Мовляв, з української території постачають зброю до неіснуючих білоруських партизанів. Україна поки що не отримувала офіційних повідомлень від Білорусі про закриття кордону.
У диктатора параноя. У хворій уяві Лукашенка існують і білоруські терористи, навчені в американсько-українських спецтаборах, і бандерівські диверсійно-розвідувальні групи. Він давно дозволив своїм спецслужбам фізично прибирати опонентів режиму. Очікує такого ж щодо себе. Насамперед зі сторони України, де подібного диктатора знесли.
Іржава залізна завіса опускається на поліські болота. Білорусь припиняє ігри в багатовекторність. Лукашенко обриває всі контакти із Заходом. Відкритим лишив тільки кордон з Росією. Для Республіки Білорусь уже визначили нову політичну місію: бути аналогом Чечні. Формально до РФ її не включать. Об'єднають у міжнародному, військовому й економічному сенсах, але залишать поза російським правовим полем. Буде зона безладу, де російські та білоруські спецслужби робитимуть, що заманеться.
Після посадки літака "Раянейр" у Мінську 23 травня і затримання журналіста Романа Протасевича Лукашенко продовжує показувати опонентам режиму, що від репресій не сховатися. Він ламає практику, яка існує на більшій частині пострадянського простору. Для опозиції завжди є запасний план — еміграція. Тікай від диктатури у вільний світ, живи там і не заважай диктаторові порядкувати в підкореній країні. Ще під час невдалого торішнього повстання білоруський режим навіть силоміць депортував лідерів опозиції в Литву, Польщу й Україну. Наразі "бацька" повертається до радянської моделі. Тоді еміграція була рідкісним привілеєм. Режим дарував її лише тим, кому вважав за потрібне. Відтепер Лукашенко сам визначатиме, кому можна відсиджуватися у Вільнюсі чи Києві, а хто має сидіти у катівнях білоруського КГБ.
Українці мають стати "праведниками Білорусі", подібно людям, які рятували євреїв від нацистів. Виклики на роботу від українських компаній або навіть далеких родичів, запрошення на конференцію, допомога з житлом — це може врятувати життя комусь із білорусів. За лісами Полісся порятунку потребують тисячі людей.
Наша війна між світом вільних громадян і кагебешних диктаторів далека від завершення. Ми досі на її передовій. Приклад Білорусі показує, що було б зараз із нами, якби ми сім років тому вчинили помилку, яку зробили білоруські повстанці — не стали на шлях збройного опору диктатурі.
2 
1
Коментарі