Обсяг повноважень у руках президента та його оточення розрісся до граничних розмірів. Колекціонування владних можливостей заради можливостей скінчилося. Так вважає 36-річний Андрій Миселюк, директор Інституту соціально-політичного проектування ім. Липинського.
— Якщо порівняти владну команду з акціонерним товариством, то президент прибрав до рук контрольний пакет акцій, — каже експерт. — Будувати струнку систему стримувань і противаг у владі Віктор Янукович навчився у Леоніда Кучми. Усі посади роздав так, що жодна з груп Партії регіонів не має відчутних переваг. Тому й важко спрогнозувати, скажімо, відставку прем'єр-міністра й назвати його ймовірних наступників. Не все аж так очевидно. Бо призначати на місця одного угруповання людей з іншого — це посилювати його. Віктор Федорович поки що втримує ці баланси і залишає за собою право підрізати важелі впливу однієї групи, якщо та надміру посилюється, або ж посилити іншу, заслабку на цей момент.
Опозицію поступово позбавили ресурсів. Відібрали змогу на щось впливати, критикуючи владу і пропонуючи альтернативні рішення. Якщо опозиція не може цього робити, нищиться сама держава. Бо для нормального функціонування і поступального розвитку суспільства потрібне джерело конструктивних рішень поза владою, щоби люди мали з чого обирати.
"Регіонали", коли були в опозиції, мали достатньо нагод висловлювати окрему думку. Їхніх представників запрошували на провідні ток-шоу, давали місце для коментарів у пресі. І вони цим дуже добре користалися. Декларували нові стандарти життя, непопулярні реформи, хоч пропозицій і програм не мали.
Теперішні заяви "регіонів" мають просту мету — прослухайте наші слова. Влада ж мусить казати гарні речі. Потрібні реформи — ось вам слова про реформи. Потрібна програма боротьби з корупцією — ось вам про програму. Якщо реальність страшніша, а під словами немає жодної основи й практичних дій, то їх треба оцінювати просто — як слова. У влади немає сил провести бодай одну реформу.
Так само і з логікою Банкової у відносинах із Кремлем. Які активи ми віддали росіянам? Чорноморський флот нагадував п'яте колесо у возі. Було зрозуміло, що російське військо із Криму найближчим часом вигнати не вдасться. За президента Віктора Ющенка, який задекларував і розмітив цілком іншу лінію відносин із Росією, економічна співпраця з Росією завмирала від року до року. Аж ось прийшов новий президент, бажаний для Кремля ще 2004-го. Зі щирими словами про співпрацю і щодо мови, і щодо власності. Минуло трохи часу, і з російською як другою державною мовою сталося зовсім не так, як гадалося. Ту власність, на яку "регіонали" не мали безпосереднього впливу, Янукович віддав легко. Справжню ціну його "найбільшої перемоги" — нової ціни на природний газ відчули вже всі. А коли в Кремлі заговорили про українські підприємства, до яких причетна партія влади, ставлення різко змінилося. Ні з ким, навіть із Росією, на Банковій ділитися не збираються.
Знищуючи опозицію і зміцнюючи особисту владу, Віктор Янукович намагається йти шляхом французького президента Шарля де Ґолля. Але у Франції чітко усвідомлювали, навіщо лідерові нації повноваження. Натомість в Україні незрозуміло, як президент скористається концентрацією влади в одних руках. Поки що бачимо, як після виборів президентських і місцевих полірується владна вертикаль — дереву вже обрубали всі гілки, а зараз зачищають рубанком, щоби стовбур був ідеально гладенький.
13 
1
Коментарі