Ексклюзиви
вівторок, 13 серпня 2013 07:15

"Для когось ми — агенти Москви"

Автор: фото: Сергій Старостенко
  Сергій Замілюхін: ”Минулорічний ”мовний” закон підштовхнув багатьох перейти на українську. Маю друзів у Запоріжжі, Києві, які так зробили”
Сергій Замілюхін: ”Минулорічний ”мовний” закон підштовхнув багатьох перейти на українську. Маю друзів у Запоріжжі, Києві, які так зробили”

Про те, хто і для чого створив громадський рух "Російськомовні українські націоналісти", розповідає один із його засновників киянин Сергій Замілюхін, 45 років.

— Це поняття вперше голосно проговорене 2008 року. Чоловік із Дніпропетровська під ніком Серж озвучив його в народних блогах на "Українській правді". Та стаття взірвала інтернет. Натрапив на неї 2010-го. Читаючи, багато хто пережив прозріння. Була маса відгуків: "О, і я так мислю!", "От як називаються мої почуття!". Цих людей, може, не дуже видно, бо багато кому незручно навіть родичам зізнатися: я говорю російською, але — український націоналіст, поважаю Бандеру. Щоб могли відкрито обговорювати свої погляди, у квітні 2012 року я створив групу РУН "ВКонтакте".

Як пішли справи?

— За два місяці до групи "набігла" тисяча членів. Коли було дві, на Покрову надрукували просвітницьку листівку для Південного Сходу "Расскажи правду об УПА". На ній мама над дитиною і 10 тез, що розвінчують радянські міфи: УПА має стосунок до фашизму, Шухевич нагороджений німецьким хрестом. 10 тисяч листівок роздали по 16 містах.

Потім на зустрічі в Харкові вирішили вибудовувати організацію. Є осередки в Донецьку, Запоріжжі, Луганську, Дніпропетровську, Києві. Готуємо реєстрацію всеукраїнської громадської організації.

Тобто організація розвиватиметься як суто просвітницька?

— Після мітингу опозиції 18 травня, на який нас закликали "Тризуб імені Степана Бандери" та Олександр Данилюк зі "Спільної справи", зрозумів: іти осторонь політичного життя країни не вдасться. Але це має визріти.

Що штовхає вас у політику?

— Політики в Україні не займаються політикою, а грають в ігри, де ролі давно розподілені. Це стосується в першу чергу опозиціонерів — беззубість, кулуарні домовленості, переважання партійних інтересів, гра в "рейтинги" тощо. І головне — народ не відчуває щирості. Акцію "Вставай, Україно!" ми розцінюємо як "випускання пари". А хочеться, щоб політики при будь-якому питанні керувалися одним: "Як це позначиться на моїй нації?".

Хто приходить до вашої ідеї? Як це пов'язано з віком, соціальним станом?

— На зустрічах бувають і ті, кому під 60. Це скоріш не вікове, а залежить від усвідомлення.

Серед націоналістів-східняків багато молоді. Бо за 20 років незалежності трохи ввібрали Україну як свою державу, готові її захищати. Головна причина появи нашого прошарку — саме незалежність.

Як до вас ставляться партії традиційного спрямування? Не кажуть, що закріплюєте російськомовність?

— Дуже жаль, дехто так і бачить. Для когось ми — агенти Москви. Не розуміють, що частина українців говорять російською, бо їх русифікують 300 років.

Уявіть, знаходить людина гурт однодумців, а їй: "Іди, спершу мову вивчи". Та чи має Україна час чекати? Друге питання: як вивчити мову всій країні? Відкривати навчальні клуби? Народ у них не піде. Більша частина населення Південного Сходу взагалі не чується українцями. Треба дати їм це відчути. Щоб почали гордитися зі своєї історії, національності. Тоді за якийсь час у тролейбусі на "Дякую" вже буде "Будь ласка". Оце природнє повернення до мови.

Вважаєте російськомовність шкідливим явищем?

— Так, бо назвавши російську рідною, за якесь покоління й самі назвуться російським народом. Кремль казатиме: "В Украине русских ущемляют". Яких "русских", якщо 10 років тому в Україні було всього 17 процентів етнічних росіян.

Москва міцно вбила в голову думку, що рідна мова — та, з якою народився. Але зрусифікований українець з'являється на світ із російською, бо її нав'язали його предкам. А рідна — мова його нації. На Сході цього ще недозрозуміли.

А на Заході деякі патріоти не усвідомлюють, що не всі російськомовні — москалі. Що цих братів треба повертати в лоно української нації.

Є нетерплячі, які не хочуть чекати, коли всі продавці відповідатимуть українською. Чи буде плідним прискорювати вирішення мовної проблеми?

— Треба обережно діяти. Якби ці російськомовні продавці були ворогами, нав'язували російську — інша річ. Але вони — жертви.

Питання: що первинне? Мова — як символ, атрибут? Я не згоден. Нація первинна, і вона сама себе вилікує. Коли всі почуватимуться українцями, то кожен захищатиме свою мову. Тож спершу треба "збити" націю.

Що скажете західнякам, які не бачать просвітку на Сході й задля зближення з Європою готові відпустити "баласт" у вигляді Криму чи Донбасу?

— Така людина, скоріше за все, росла в сім'ї сама.

Уявіть, ви — успішний 40-річний бізнесмен, відвідуєте спортзал, бачитеся з друзями. Дітям теж треба вділяти увагу. А наймолодший син — неслухняний, вічно кудись улізе. Хіба віддасте його сусіду? Тож ми говоримо, що наші діти — це й Крим, і Лемківщина. Це — українці, яких свого часу забрали в притулок. Чому маю віддавати їх у чужу сім'ю?

Займався фермерством і рекламою

Сергій Замілюхін народився у Києві 1968 року. Батько з Луганщини, мати — з Вінниччини. Інженери.

Закінчив школу №216 на Оболоні. В старших класах грав на барабанах у вокально-інструментальному ансамблі й виконував головні ролі у шкільному театрі. Поступив в Інститут інженерів цивільної авіації, тепер НАУ. 1993-го отримав диплом інженера-механіка літальних апаратів, але ніколи не працював за спеціальністю. Займався фермерством в Обухівському районі, потім заснував рекламну фірму, а згодом — друкарню. Зараз від бізнесу відійшов.

Живе з другою сім'єю. Дружина — архітектор, білоруска. Доньці Христині 2,5 року.

Зараз ви читаєте новину «"Для когось ми — агенти Москви"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути