Нинішній формат Дня ВДВ — високомобільних десантних військ України — важка тема. Заходжу зранку в інтернет і бачу відео святкування російських недодесантників: фонтани, тєльняжки, блакитні берети, мордобій. Погано, що на цьому тлі святкують і наші справжні десантники.
У їхніх лавах 467 загиблих на Донбасі героїв. У тому числі й від рук колишніх російських "товаришів" по роду військ. Це контекст. Але погляньмо й на генезу дати: 2 серпня 1930 року під час навчань Московського військового округу відбулось десантування десятка чоловік. З остаточного розгрому й окупації Української Народної Республіки минуло всього дев'ять років, до Голодомору — лишилось два, у процесі — репресії проти української інтелігенції.
В "активі" радянських десантників — інтервенції в європейські столиці, Балтику, Афганістан і вторгнення в Україну. Погляд у минуле натякає, що приводів триматись цієї дати у нас небагато. Тим паче радянські традиції десантників жодним чином не дотичні до світових. От і маємо насаджене й чуже нам свято.
Це одне з багатьох питань, що впирається у масштабну реформу ідеологічного корпусу Збройних сил України. Сподіваюсь відданість старим, але порожнім і вже чужим традиціям, не стане на заваді усвідомленню цього. Тим паче з кожним роком все більше самих десантників говорять, що вже не в захваті від свята 2 серпня.
Яка ж альтернатива? Може, 10 серпня — день завершення легендарного рейду десантників 95-ї та 25-ї бригад (тривав із 19 липня по 10 серпня 2014 року на Донбасі. Українські військові пройшли близько 470 км, з яких 170 км — тилами ворога. Завдяки цьому створили коридор для виходу з оточення підрозділів на кордоні — 3 тисячі осіб та понад 250 одиниць техніки. — ГПУ)? Достойна ініціатива завжди знайдеться, аби був запит.
2 
1
Коментарі