"Якби провину Дем'янюка довели — засудили б до довічного ув'язнення"

 

Земельний суд Мюнхена 12 травня засудив 91-річного уродженця України Джона (Івана) Дем'янюка до п'яти років тюрми.

Вирок вступить у силу після розгляду апеляції судом вищої інстанції. Дем'янюка визнали винним у пособництві вбивству 27 тис. 900 ув'язнених-євреїв концтабору Собібор у Польщі.

Процес тривав із кінця листопада 2009-го. Від останнього слова підсудний відмовився. Раніше він заявляв, що як полонений 1942-го став жертвою нацистів, бо його використовували проти волі.

Після війни Іван Дем'янюк перебрався до США. 1986-го його видали Ізраїлю, де засудили до довічного ув'язнення за вбивство євреїв у концтаборі Треблінка. Верховний суд Ізраїлю скасував цей присуд.

Останнє рішення щодо Івана Дем'янюка є непереконливим, уважає доктор історичних наук Ярослав Грицак, 51 рік:

— Це політична маніпуляція, яку навіть не приховували. Дем'янюк був винен не в тому, в чому його звинуватили. Суд не визначив, наскільки добровільною чи вимушеною була його участь у знищенні євреїв. Більшість полонених солдат і офіцерів Червоної армії не могли вижити, якщо не погоджувалися на якусь роботу в таборі. Судити їх за те, що вони виконували роботу, яка давала їм життя, — тяжко і морально, і юридично. Ізраїльський суд помилував Дем'янюка через брак достовірних доказів.

Це один із випадків, коли порушена презумпція невинуватості, бо немає доказів провини обвинувачуваного.

Хто був зацікавлений у цьому процесі й такому вироку?

— Певні німецькі політичні сили. Тому цей процес викликав здоровий скепсис у німецькому суспільстві й на Заході — серед журналістів та політиків.

У Німеччині Голокост є центром історичної пам'яті. І кожна політична сила, яка грає на цій темі, збирає дивіденди. Можливо, це останній процес, пов'язаний із Голокостом, бо те покоління вже відходить. Тому постаралися скористатися цією нагодою.

Півтора року тому в газеті "Ді Цайт" була велика стаття про політичні маніпуляції, пов'язані з процесом Дем'янюка. Швидше за все, засуджений не був тим табірним катом, якого прозвали Іваном Грозним.

Основним доказом на суді було есесівське посвідчення охоронця, але адвокат Ульріх Буш наполягав, що це фальшивка.

— Так, це старий аргумент, який ішов іще з попереднього процесу Дем'янюка. Цікавою була дискусія у польській "Газеті виборчій". Виявилося, що у польському селі, розташованому біля концтабору, досі є свідки тих подій. Вони могли б точно сказати, чи є обвинувачений Грозним. Бо Дем'янюк знався з ними і навіть зустрічався з однією полькою, вона ще жива. Цих людей не запросили до суду свідками, хоч ті наполягали на цьому.

П'ять років за такими звинуваченнями — це обґрунтований термін?

— Якби провину довели — засудили б до довічного ув'язнення. Тому призначили символічне покарання. Цим самим судді визнали штучність цього процесу. Якби були вагомі докази, то ця справа не сходила б із перших шпальт газет. А насправді суд проходив досить мляво, ним мало цікавилася преса як на Заході, так і на Сході. Це скидалося на якусь змову: щоб нібито процес був, але не мав центрального значення.

×