"Крым должен принадлежать Украине, — вважав гетьман Павло Скоропадський, який правив Україною з квітня по грудень 1918-го. — На каких условиях, это безразлично, будет ли это полное слияние или широкая автономия. Последнее должно зависеть от желания самих крымцев. Но нам надо быть вполне обеспеченными от враждебных действий со стороны Крыма. В смысле же экономическом Крым фактически не может существовать без нас".
Справа з приналежністю Криму до України загострилася в серпні 1918 року. Місцевий крайовий уряд із колишніх царських чиновників на чолі з генералом Матвієм Сулькевичем опирався визнавати над собою владу гетьмана Скоропадського. Відмовився приймати урядові телеграми українською. "Не було потреби воювати з Кримом. Досить було проголосити економічну блокаду півострова, — пише у "Споминах" Дмитро Дорошенко, який був міністром закордонних справ у гетьманському уряді. — Я настояв у Раді міністрів на проголошенні "митної війни"; було спинено всякий товаровий рух і морську комунікацію, за виїмком того, що йшло на потреби німецьких залог у Криму. Наближався збір урожаю фруктів, що того року випав дуже гарний. Кримські садоводи потребували шельовок на ящики для фруктів, стружок, опилок для упакування. Все те звичайно привозилось з України, але тепер довіз був спинений. Потребували також цукру для консервування фруктів, дров для сушки — і всього цього теж не було. Нарешті треба було для населення хліба. За пару тижнів ціни на продукти в Криму страшенно підскочили. Урожай почав гнити без консервування, становище садовників зробилося катастрофічним".
Результат: за місяць, у середині вересня, до Києва прибула кримська делегація для переговорів про об'єднання з Українською Державою. Блокаду зняли — українські зерно й цукор знову попливли на півострів. Українська делегація представила "Головні підстави з'єднання Криму з Україною" з 19 пунктів. Суть: "Крим з'єднується з Україною на правах автономного краю під єдиною Верховною владою Його Світлості Пана Гетьмана". Міжнародні відносини, управління армією і флотом, законодавство, фінанси перебувають у віданні України. Щоправда, Крим міг мати і власні збройні сили. Місцеве самоврядування, торгівля, промисловість та землеробство, народна освіта, релігійна й національна сфери, охорона здоров'я, шляхи сполучення — окрім залізниць, визначення державної мови підлягають у відання Криму і на них "не поширюються загальні закони Української Держави". При гетьмані запроваджують посаду статс-секретаря з кримських справ. Його гетьман призначає з трьох кандидатів, запропонованих урядом Криму.
Доки обидві сторони два місяці намагалися дійти згоди, у Криму впав уряд генерала Сулькевича, а в Україні невдовзі владу втратив гетьман Скоропадський.
Коментарі