— Якщо не знаємо, скільки нас, як можемо складати державний бюджет? Його планують на 42 мільйони українців чи на 35? Решту можна покласти до кишені. Посадовці самі ці гроші виділяють — знайдуть шлях, як привласнити, — каже 67-річний Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології Національної академії наук.
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман закликав готуватися до перепису населення 2020 року. Він дасть змогу зрозуміти реальну ситуацію в країні, каже голова уряду.
— Останній перепис був 2001-го. Він же — перший у незалежній Україні, — нагадує Євген Головаха. — Тоді з'ясувалося, що нас менше, ніж 52 мільйони, як було 1991-го. За 10 років втратили 3,5 мільйона (згідно з переписом 2001-го, загальна чисельність населення становила 48 457 000 осіб. — ГПУ).
Треба виявити, скільки в країні людей, які потребують допомоги. Хто є активним платником податків? З кого брати і кому віддавати?
Маємо знати, які в нас є домашні господарства. Як живуть люди, в яких приміщеннях? Яка вікова й статева структура населення? Скільки жінок у репродуктивному віці, які перспективи народжуваності?
Щоб здійснювати культурну політику, треба розуміти, яка в людей рідна мова й мова спілкування.
Під час перепису 2001-го міграції майже не приділяли уваги. А зараз її роль — дуже велика.
Станом на 1 лютого 2017 року, за оцінками Державної служби статистики, в Україні жили 42,5 мільйона людей. Яку кількість населення маємо зараз, на вашу думку?
— Є опосередковані методи дізнатися про це. Наприклад, за постачанням і споживанням енергії. Є безпосередні методи, які віддзеркалюються у відомчій статистиці. Кожне міністерство має свою. Але коли починаєш порівнювати, виникає невідповідність.
Є перелік виборців, яким займається Центральна виборча комісія й Держкомстат. Але вони не точні.
Називають різні цифри — від 35 до 42 мільйонів. Іноді маніпулюють ними.
Які мінуси того, що останній перепис проводили 17 років тому?
— Корупційні схеми часто будують на тому, що не знаємо, скільки нас. Простий приклад — списки виборців. Чудовий варіант для політичної корупції. Після перепису населення ці списки треба буде звірити з його даними.
Зможемо точніше вираховувати державне замовлення на підготовку фахівців.
Треба знати віковий і статевий склад населення. Якщо виявиться, що у нас менше жінок репродуктивного віку, ніж передбачали, закладатимемо менше коштів на цю галузь охорони здоров'я.
Перепис потрібен для створення стратегії розвитку країни. Зараз її немає.
Важливо також зібрати інформацію про тих, хто виїхав із країни. Зі слів їхніх родичів. Маємо з'ясувати — який термін вони відсутні, чим займаються.
Буває, що кажуть неправду?
— Літні люди схильні завищувати свій вік. Якщо чоловіку 77, каже, що 80. Коли жінок і чоловіків запитуємо про одруження, то виявляється, що більше заміжніх жінок, ніж жонатих чоловіків. Вона вважає себе заміжньою, а він упевнений, що ще може погуляти.
Усі дані збираються тільки зі слів опитуваних. Не маємо права просити будь-які документи для підтвердження.
Які ще питання варто було б додати до перепису?
— Ті, що передбачають не суто об'єктивні характеристики людини, а її ставлення до світу й життя. Зараз складна ситуація зі злочинністю. Можна запитати, чи потрапляли люди в ситуацію, коли проти них скоювали злочин?
Статистика Міністерства внутрішніх справ недостовірна. Багато людей не звертаються по допомогу в поліцію. У багатьох випадках правоохоронці не фіксують злочинів, не хочуть собі черговий "висяк".
У США щороку запитують — чи не страшно ввечері повертатися додому? Бояться люди чи ні — це важливо.
У переписі є питання щодо рівня фінансового забезпечення родини. Чи відповідають на нього українці?
— Є ризик, що люди відмовляться відповідати. Звідки отримуєте гроші — це найвразливіша тема.
У нашій анкеті щорічного моніторингу є запитання — скільки грошей ви заробили за рік? Який середній дохід родини? Багато людей відмовляються говорити. А ті, що відповідають, суттєво зменшують заробіток. Бояться стати жертвами злочинців. Навіть якщо обліковець у спеціальній формі й із посвідченням. У країні нестабільна ситуація, триває війна, багато зброї на руках. Проводити перепис буде важко.
Потрібна роз'яснювальна робота. Треба наголошувати, що дані перепису не можуть стати предметом зацікавлення будь-яких органів. Передавати цю інформацію — злочин, за який покарають. Навіть у Радянському Союзі дані перепису нікуди не передавалися. Конфіденційність — головна умова. Люди про це не знають.
Є ще один суттєвий фактор. Якщо пускаєте обліковця у свою оселю, він дивиться, як живете. У вас зразу думка — наведе когось. Рівень довіри до держави низький. Якщо запланували опитати всіх за маршрутним методом, вас пустять тільки у 20 відсотків осель. А в 1990-ті пускали у 80.
Опитування 2020 року буде модернізоване технічно?
— 2001-го були паперові анкети. Зараз, напевно, видаватимуть планшети з електронною програмою. Це трохи покращить ситуацію. Обліковці будуть мобільніші. Наприклад, анкети можна буде заповнювати на вулиці — якщо люди не захочуть впускати до осель.
Як на цінності й настрої українців впливає війна?
— Погано. Постійна інформація про обстріли й загибель людей призвела до суттєвого підвищення рівня тривожності. Чверть населення живе в стані стресу. Що ближче до зони бойових дій, то вищий його рівень.
У суспільстві відчутно зросло розуміння необхідності контролювати владу. Люди стали більше цінувати можливості щось змінювати власними зусиллями. У цьому суть волонтерства. Ще п'ять років тому цього не було. До 2013-го лише 13–17 відсотків населення брали участь у роботі бодай однієї громадської організації. Зараз ця цифра відсотків на п'ять підвищилася. Хоча це все одно менше чверті населення. У країнах Західної Європи чи в США таких — переважна більшість.
Волонтерство — один із найкращих і найблагородніших соціальних ліфтів, хоч він і не гарантує успіху. Бо в нас за мільйон доларів будь-хто може потрапити до Верховної Ради.
Саме в постійному протистоянні між громадськістю й владою народжується демократичне суспільство. Нас підтримують ті, хто вже через це пройшов. Допомагають досвідом і грошима. Маємо створити інститути, що запобігатимуть зловживанню.
Коли можемо очікувати покращення життя і самовідчуття людей?
— Навесні 1992 року журналісти запитували — чому в країні все погіршується? Ми ж незалежні, Росія нас не гнобить, нічого з нас не висмоктує. Коли стане краще? Я відповів, що років через 30. У них був шок. Люди вірили, що Україна дуже багата. Не розуміли, що треба встановити нові інститути, змінити цінності.
2014-го почалася війна. А після кожного року бойових дій треба два роки на відновлення.
"Дружина приречена стежити не так за собою, як за чоловіком"
Сім років тому соціолог Євген Головаха видав "Альтернативний ґендерний словник". Це книжка на 15 сторінок із гумористичними афоризмами: "Амур — єдиний стрілeць, чия влучність сприяла не припиненню, а відтворенню життя", "Взаємне кохання — згода двох у тому, що вони більше нікому не потрібні", "Дружина — жінка, приречена все життя стежити не так за собою, як за чоловіком".
— Словник розрахований на всіх, хто має відкрите мислення й адекватно сприймає доброзичливі жарти на серйозні теми, — каже Євген Іванович.
Із першою дружиною соціальним психологом Наталією Паніною започаткували проект дослідження соціальних змін в українському суспільстві. Жінка померла 2006-го. Шість років тому одружився вдруге — із соціологом Наталією Отрешко.
Від першого шлюбу має доньку Інну Головаху-Хікс, 47 років. Вона — фольклористка, у США працює головним редактором журналу The Ukrainian: Life and Culture — "Українці: життя та культура".
У другому шлюбі виховує прийомну доньку Катерину, яка навчається в десятому класі.
Має трьох онуків.
1 
1
Коментарі
2