87-річна Катерина Деребчак із Вінниці віддала на АТО зібрані на смерть 28 тис. грн. Відкладала їх 12 років.
— Бабця давно готувалася до смерті. То в неї були проблеми з серцем, потім зламала ногу, а згодом перехворіла на запалення легень. Прийшла з лікарні і почала збирати гроші. Мріяла, щоб на поминках подавали делікатеси з червоної риби, яку вона любить. Усі 12 років не хворіла, — розповідає онука 26-річна Юлія Лебедевич. — Нам не давала тих грошей. 2008-го, коли вдарила криза і батькам нічим було розрахуватися за кредит, бабця не допомогла. Мені на весілля теж не дала. А тут сиділа, дивилася телевізор, покликала мене. Витягли з шафи вузлик. Каже: перерахуй хлопцям на войну, їм важніше, а я подумала, що вмирати ще не буду. Купюри всі по 500 гривень, новенькі.
Говорить, родина була шокована, але гроші занесли у центр підтримки військовослужбовців.
— Ми трохи сперечалися з бабцею. Я вагітна, скоро народжувати, але вона переконана, що нашій сім'ї ті гроші щастя не принесуть. Їх треба віддати на добру справу.
Катерина Миколаївна бере слухавку. Чути хриплий, глухуватий голос.
— Я, доченька, сон постоянно вижу, как умирают солдаты, им ноги отстреливают, руки. Мой сын в Афганистане помер. Если бы кто-то помог остановить кровь, то жил бы. С этим грузом всю жизнь прожила, — каже. — А то, что моим денег жалко, то понятно. Но они здоровые, заработают.
Коментарі