Після голосування закону "Про засади мовної політики" в першому читанні Народна партія спікера Володимира Литвина оприлюднила заяву. Опозицію звинувачують в "імпотентній поведінці під час голосування за мовні законопроекти".
Усі закиди щодо голови Верховної Ради названі "босяцькими образами, які спрямовані компенсувати власну неспроможність". Про опозицію "литвинівці" пишуть як про "юрбу підлітків — дрібних хуліганів, які свою нікчемність та інфантилізм компенсували безглуздою агресивністю і щурячими укусами". Опозицію звинувачують також у тому, що саме вона "випестувала цілу когорту своїх вихованців, яких потім самі прозвали тушками". Завершується заява прозорим натяком на відсутність в опозиціонерів певних органів: "Їх (опозиції. — "ГПУ") нечоловіча поведінка доводить ще одне: їх, власне, і підвісити немає за що".
Володимир Цибулько, 47 років, поет та політолог:
— Риторика цієї заяви свідчить про те, що зараз Народна партія Литвинові не потрібна, бо вона непрохідна. Ця заява — по суті істерична відмазка Володимира Михайловича за його шахрайську схему протягування закону "Про засади мовної політики", але вустами партії, де він лідер. Враження таке, що в самих "регіоналів" з'явилася група зацікавлених у відсіканні від Партії регіонів персони Віктора Януковича. Адже мовний закон ставить у незручну ситуацію президента, який програє у будь-якому випадку — і якщо заветує закон, і якщо не заветує. Роль Литвина тут важко визначити, але він уміло використовує ситуацію. При цьому враховує, що після шахрайства із мовним законом йому ще балотуватися у наступний парламент — у рідному Новоград-Волинському на Житомирщині.
Віктор Чумак, 50 років, директор Українського інституту публічної політики:
— Литвин відчуває електоральні наслідки мовного закону для себе — за маніпулювання з регламентом. Він розуміє, що не піде по партійному списку, бо у його партії нема шансів. Тому щастя шукатиме по мажоритарці — на Житомирщині. А там не ті люди, які просто так подарують йому цей закон.
Тому найкращий метод оборони — напад. Така показна жорсткість і стиль є спробою показати свою непричетність до прийняття непопулярного у виборців Литвина закону.
Борис Кушнірук, 46 років, економічний експерт, член Центрального проводу Української народної партії:
— Якщо відкинути емоційність тексту, то можна сказати: тут "литвинівці" праві і водночас не праві. Чому не праві?
По-перше, факт махлювання під час голосування за закон про мови у першому читанні очевидний. Багатьох депутатів не було в залі, але їх картки голосували. У нас уже став нормою вислів, який для всіх іноземців дивний: кількість проголосованих карток. При цьому неважливо, був народний депутат на робочому місці чи ні. А голова Верховної Ради Литвин освячує це все, коли подає такі законопроекти на підпис президенту.
По-друге, як на мене, інформація про плани опозиції дуже легко потрапляє до влади. Бо серед опозиціонерів вистачає тих, кого називають "стукачами". У даному випадку влада зробила хитрий хід — організувала голосування картками "тушок" у секторі Народної партії. Таким чином, "литвинівці" наче й не голосували, але зробили так, щоб закон пройшов.
У чому Народна партія права? Ніхто, крім опозиції, не винний, що провела до парламенту близько 30 людей, які проголосували за мовний закон. Чому так відбулося? Бо БЮТ набрав у список цих людей за гроші, і ті проголосували з точки зору інтересів їхніх грошей, а не передвиборних обіцянок чи програми.
2 
1
Коментарі