Ахметов нев'їзний до США. Ляшко, той, що з вилами, нев'їзний до США. Уловлюєте зв'язок? Усе знають, песиголовці. Навіть те, що не знають у Зачепилівці чи в Теліженцях, а часом і в Києві та Дніпрі.
Тільки це зовсім не означає, що в США хочуть, щоб ми з вами знали те, що знають вони. Порятунок потопельників — клопіт самих потопельників, і не треба думати, що хтось у Вашингтоні захоче рятувати українців від зажерливого Ріната чи від шахраюватого лукавства Олега. Їм і за вухом не свербить, що у вас на столі й кому з політпройдисвітів вірите чи ні, чи життя у вас як у мухи в окропі чи як у солов'я навесні. Їм байдуже те, що Ляшко любить народ як пес цибулю, хоч ледь не щодня з трибуни ладен цілувати всіх бабусь та корів і навіть їсти землю, — це ми, а не вони, мусимо бачити і розуміти.
І так само не їхній клопіт, що Ахметов, побратавшись бізнесом із Порошенком, дере за електрику якийсь там паритетний тариф, а Ляшко годен висувати ультиматуми і водночас голосувати за обдиралівку з тих, хто за нього голосує. Вони просто не хочуть мати з такою публікою справу, а ми з вами самі мусимо робити з того висновки.
У нашій на гамуз рознесеній олігархатом державі пильність і відповідальність виборців не менш важлива, ніж відповідальність і зрілість політиків і, зрозуміло, політичних партій.
Ми з вами вже мали змогу простежити, наскільки деформована і викривлена політична система України, де, власне, ідеологічних партій кіт наплакав, а є політбізнеспроекти фінансово-олігархічних кланів і груп. Усі роки незалежності країною правлять кілька кланів, які належать п'яти-шести олігархам, з участю російських мільярдерів, які контролюють енергетичний сектор економіки. І якщо не бачити взаємозв'язку між кланом Ахметова, побратаного, ще раз нагадую, з Порошенком, і голосуванням фракції Ляшка, а слухати тільки гарячі спічі битого життям екс-зека-шахрая, — можна повірити в його "скотиняк" і "мою команду", і, чого доброго, проголосувати за "радикалів". І чого ждати? А того, що й зараз.
Нічого не скажеш, не дуже освічений прем'єр Гройсман навчився натуркувати повні вуха небилиць про зростання і турботу про людей. Однак деякі на всі ноги ковані політологи вже записують його до якоїсь нової політсили, яка може виникнути на базі нульового "Народного фронту" і претендувати на перемогу на виборах. На дерево дивись, як родить, а на людину — як робить. А як робить Гройсман і його похоронна команда, бачимо. Тарифоціномор за його урядування тільки наростає, економіка лежить догори дриґом, народ живе як без лою каганець, інфляція і девальвація вже не вальсують, а вибивають гопака, дороги розбиті, як за царя Гороха, — і що, такі провідники здатні вивести Україну на широку верстову дорогу?
На всі вуха слухати, на всі очі бачити — ось на що має сьогодні настроїти себе виборець, готуючись до президентських і парламентських виборів наступного року. І насамперед викинути з голови комплекс Михайла Незгадайла, який забуває чи не пам'ятає, хто з політиків дурив його в минулому, хто крутиться зараз у владі для самозабезпечення, жене мільйони українців на заробітки в чужі краї.
Цей комплекс водить ув'язнені, по суті, мізки наших громадян ось уже більш як два десятиліття і приводить до влади олігархів і злодійську чиновницьку рать. І так само варто уважно придивитись до молодих, та не зелених претендентів на папаху, які успішно продовжують "традиції" тих, хто був опорою кучмізму та його різновидів — ющенкізму, януковичізму, порошенкізму, які б прізвища вони не мали — чи то веревські з мушаками, чи гончаренки, чи винники, чи ще хтось. Ви ж їх бачите, чуєте, знаєте, хто вони і куди ведуть, обіцяючи молочні ріки й масляні береги. Скидайте полуду з очей, пізнавайте, у кого щирі слово і діло, а в кого машкара та облуда, і не варто метати бісер там, де вас дурять. Буває, що й черепок блищить, але він усього лиш черепок, а не амфора чи глек.
На битій дорозі трава не росте, скільки б нам не обіцяли марева щастя і тьму-тьмущу багатства, обіцянки пошукачів влади не гріх міряти на свій лікоть, на свій життєвий досвід. І якщо вам обіцяють у ваших краях запустити за десять літ гіперлуп — то не мале курча уже летюче, пустомеля і нащадок Остапа Бендера чи Голохвостого.
Хай знають ті, хто сподівається, що їх на козі не об'їдеш, — найдеться і на тура щура, і не допоможуть ні гречка, ні 500 гривень дідусям і бабусям.
Я не перший рік пишу про відповідальність виборців за свій вибір і не вперше чую: легко тобі таке казати, ти ж варишся в політикумі й політичній журналістиці ого скільки років, усіх знаєш і можеш оцінити, а як нам бути в Кривому Озері, Охтирці чи Зінькові? Все так і не так. Я десять років не в практичній політиці, шість років не працюю в пресі. Але уважно відстежую процеси та персони в політичному житті України і майже не помиляюсь в оцінці тенденцій чи осіб. Головний критерій — що кажуть і як голосують. Теревені з трибун і телеекранів можна до уваги не брати.
Водночас я розумію й те, що в нас, м'яко кажучи, політична та моральна культура хибує, не кожен виборець може розібратися в заплутаній українській політиці, і тому багато причин. Не треба забувати, що в українців дуже складна політична генетика.
Спрацьовує тяжкий досвід сталінщини з її репресіями та голодомором і спадок епохи брежнєвізму з культом посередностей, невдач перебудови, розгулу дикого капіталізму та облудного месіанства. Я одержав доволі міцних ударів за те, що критикував народ за приведення олігархічного кодла до влади, але ніколи не покладав усю вину на народ за його вибір. Винні, вважаю, ті політичні сили, які дурять людей, і ті сили, які не змогли пояснити українцям, хто є хто в українській політиці.
Надмірний максималізм тут недоречний, хоч іноді він бере в мені гору в стані відчаю, та я не можу підтримати Дмитра Гордона, котрий запросто каже, що "презирает большинство избирателей". Треба мати на увазі, що ця більшість різного віку й досвіду, що на обман людей працюють практично всі, за невеликим винятком, телеканали, а газет, які несуть правду про ситуацію в країні, мало, та й через масове зубожіння вони недоступні основній частині виборців. Упосліджена злиднями інтелігенція теж не є сьогодні сіячем доброго і вічного.
Тож легко "презирать", та краще подумати, чому в нас й еліти нема, і народ не знає, кому довірити свою долю. Серйозних партій — диригентів політичного життя Україна ще не створила. Ті, що є, пороти навчились, а ось шити не виходить, вони і в слід ступити не годні навіть лаяним-перелаяним кадрам останніх 20 років радянської епохи, хоч ніхто не каже, що то був ідеал.
Крадійська практика політбізнеспроектів, які назвали себе партіями і стали ядром правлячих команд, дискредитувала саме поняття політичної сили в очах людей, робить із партій кримінальні тічки чи зграї. Опускання народу в убозтво як технологія приходу до влади кланів може дати зворотний ефект, але для цього потрібен той, хто здатен повести людей на злам нинішньої влади, а головне — запропонувати реальну програму будівництва держави, — хай не Мойсей, а прости Господи, бодай, не смійтесь (бо він не мій герой, радше антигерой, ніколи не прощу його за геніального Василя Бикова), Лукашенко. Бо він хоч і не демократ, а економіку зберіг і розвинув, давно обігнав Україну на всіх напрямках. Ну, якщо не Лукашенко, то Назарбаєв (звісно, без азійського авторитаризму). Тільки б не заїла нас ситуація, знайома з Ліниного вірша: "Кричали ледарі: нам лідера!"
І не треба розуму позичати — він у нас є. Народ не треба зневажати та лаяти, йому варто допомогти визначитися з вибором і знайти лідерів у народній гущі.
Так, він знає, хто сьогодні "сучий син", даймо йому знати, хто завтра не стане таким, щоб не повторити помилку 2014 року. Не просто "будити мисль затуркану і кволу" (Ліна) — запліднювати свідомість братів та сестер наших будівничою енергією і вдумливим вибором тих, хто покликаний творити владу народу насправді, у кого болить розум і совість за наше сучасне і майбутнє. Годі ходити по колу неволі й злиднів, вибиваймось у люди, як вибились у нації всі європейські спільноти. Пам'ятаючи, що ті, які "покотили Україну до прірви" (Ліна), її не піднімуть і не заслуговують на вашу довіру. Як би вони не перелицьовувались і як би солодко не співали свої обіцянки — вони тягнуть вас у моровицю плебейства та рабства. Подалі від "хрунів, хряків і вождів" (Ліна!), наша дорога — з тими, хто не руйнує, а творить гідне людини життя поруч із нами. Хто питає, той не блудить, це так, але нагострюйте свій зір і свій слух — вони найвірніші наші союзники. І тоді побачите й відчуєте генетичний зв'язок ахметових і ляшків, кучм і вітренків, фірташів і яценюків, і ваш розум підкаже правильний вибір і вашу волю. Політичну волю саме вашу, а не самозванців у вожді.
Одне слово — Боже поможи, та й сам не лежи. І не живи вглуху.
3 
1
Коментарі