Заступник міністра сім"ї, молоді та спорту Тетяна Кондратюк, 35 років, вважає, що варто зняти таємницю усиновлення.
Скільки часу нині доводиться чекати, аби усиновити дитину?
— Річ не в часі. А в тім, що більшість усиновителів хоче маленьких дітей. Проте малят до усиновлення мало. Напевно, тому що стало менше відмов від новонароджених у пологових будинках. Нині більше усиновлюють дітей після року. Чекати треба три-чотири місяці. Суди тепер швидше розглядають справи, що захищають право дитини бути в родині. Торік українські громадяни усиновили 2086 дітей, ще 1500 — іноземці. Сьогодні у черзі півтори тисячі потенційних батьків.
Чи змінилося щось в усиновленні у зв"язку з кризою?
— Ми побоювалися, що усиновлювачів поменшає. Але навпаки: за перший квартал цього року їх на 20 відсотків побільшало.
Із чим це пов"язано?
— Напевно, люди відчули підтримку, опіку над ними державних служб — є спеціальні курси, супровід психолога тощо. Ми більше трьох років будували схему, за якої людині за бажанням буде нескладно усиновити дитину. Це не означає, що зменшилася кількість потрібних для цього документів. Але підвищилася якість роботи служб, що відповідають за усиновлення.
Але все одно чимало нарікань на бюрократію.
— Держава має бути впевненою в усиновлювачах. Адже вона довіряє їм дитину, права якої вже порушені. Ми не спростили жодної довідки, але полегшили систему їх одержання. Не можна, скажімо, віддавати дитину без обстеження житлових умов родини. Адже завтра це маля може опинитися на вулиці з простягненою рукою.
Чи можуть самотня жінка або чоловік усиновити дитину?
— Якщо вони українські громадяни — так. Іноземцям це заборонено. Це наша страховка. Якщо в Україні подальшу долю дитини можемо контролювати, то за кордоном це складно. Були випадки педофілії щодо усиновлених дітей тощо. Для українських громадян є інше обмеження — вікова різниця між усиновителем та дитиною не може бути більшою 45 років.
То після 45 років не можна всиновлювати?
— Можна. Але тільки однорічного, а не немовля. Якщо вам 50, ви можете всиновити 5-річну дитину чи старшу. Це для того, щоб батьки встигли виховати й виростити дитину до своєї старості.
Чи часто усиновлювачі повертають дітей?
— Це маленький відсоток. На жаль, з одного такого випадку в нас роблять необґрунтований галас. Повертають із різних причин. Найбільше — якщо дитині встановили неточний медичний діагноз, потім виявляється щось інше, і батьки морально не готові прийняти це. Другою причиною може бути внутрішній конфлікт у родині.
Виплата на усиновлену дитину така сама, як і при народженні первістка — 12 240 гривень
Було б добре ще зняти таємницю усиновлення. Просто пояснювати дитині: одна мама тебе народила, інша — виховує й любить. І не робити з цього трагедію. Більшість європейських країн уже скасувало таємницю усиновлення.
Як держава підтримує усиновителів?
— Виплата на усиновлену дитину така сама, як і при народженні первістка — 12 240 гривень. Крім цього, одному з батьків для адаптації дитини у новій родині дають 56 днів оплачуваної відпустки.
Сьогодні спостерігається тенденція усиновлення старших дітей. Часто виходячи з інтернату така дитина соціально дезорієнтована: не вміє користуватися побутовими приладами, не може самостійно вийти з будинку, не знає, як поводитися на вулиці, у магазині. Цьому її треба навчити, допомогти освоїтися у новому соціальному середовищі. Познайомити з родичами, друзями.
Хто найчастіше усиновлює дітей?
— Чотири роки тому це були переважно безплідні пари. Нині більше половини усиновлювачів — родини, у яких є свої діти. В основному це представники середнього класу. Для них грошова мотивація не основна.
Які ще є форми опіки, крім усиновлення?
— Опікунство — його оформляють в основному родичі, якщо дитина за певних обставин залишається без батьків. Будинок сімейного типу — коли батьки беруть на виховання до десяти дітей. Тут умовою є наявність великої житлової площі. Ну й прийомна сім"я — до чотирьох дітей. У двох останніх випадках на кожну дитину на місяць держава виплачує два прожиткових мінімуми — 1250 гривень. Батьки по 35 відсотків від цієї суми отримують як винагороду за свою працю вихователями.
Ці форми по-різному розвиваються. Головне — дитина виховується у родині, ходить у загальноосвітню школу, має нормальне коло спілкування, вона соціально адаптована.
Сьогодні близько 6,5 тисячі українських дітей виховуються в будинках сімейного типу й у прийомних сім"ях.
Яка їхня подальша доля?
— Вони можуть бути усиновлені, часто так і стається. У цьому головна відмінність західного варіанту від нашого. У нас якщо "моя дитина", то нікому її не віддам. У Європі і США більшість людей ставиться до таких форм виховання як до роботи. Вони одержують за це гроші та податкові пільги. При цьому чесно виконують роботу "батьків", але до певного віку своїх вихованців. Я вважаю, наш варіант "із душею" краще їхнього прагматичного підходу. Українці ставляться до дітей, яких беруть на виховання в будинки сімейного типу і прийомні сім"ї, як до своїх. Опікуються ними і після повноліття — женять, допомагають навчатися у вузі, знайти роботу, облаштуватися. Навіть їхніх дітей няньчать як рідних онуків.
Яка загальна мета політики в цій сфері?
— Хочемо звести до мінімуму кількість дитячих інтернатів в Україні. Щоб діти, які залишилися без батьківської опіки, виховувалися в родинах. У світі лише 10 відсотків таких дітей перебувають у спеціальних державних закладах. Здебільшого це інваліди, діти з важкими психічними захворюваннями, яким потрібний спеціальний догляд і постійна медична допомога.
І в нас уже є позитивний результат — торік у багатьох інтернатах не набрали перші класи. Це досягнення.
Що треба змінити в законодавчому плані щодо системи усиновлення?
— Чотири рази ми вносили у Верховну Раду законопроект про ратифікацію Гаазької конвенції — свого роду міжнародного стандарту процедури усиновлення. Україна одна з небагатьох, хто ще до неї не приєднався. А це дозволило б простежити подальшу долю дитини після усиновлення в іншу країну через офіційні органи та служби. Нині такої можливості ми не маємо.
Знову таки — варто зняти таємницю усиновлення. Поліпшити систему діагностування дітей. З одного боку, ми хотіли б відкрити для усиновлення більше дітей зі складними діагнозами, у тому числі для іноземного усиновителя. Адже за кордоном більше шансів зробити операцію, реабілітувати дитину. З іншого боку, розширивши цей перелік, ми боїмося зловживань у плані постановки діагнозу.
А що це за список?
— Це перелік діагнозів, із якими дозволене усиновлення українських дітей іноземними громадянами. У ньому було чотири діагнози. Цьогоріч додали ще два коди синдрому Дауна.
2 
1
Коментарі
1