— У найближчий час не слід очікувати на повернення доокупаційного стану в Криму, — переконаний літератор і громадський діяч 50-річний Дмитро Корчинський. — Стабільності там не буде в будь-якому випадку.
Можливі різні сценарії. Найімовірніші два. Перший: наші військові частини та прикордонники без жодного пострілу витісняються з Криму. Після цього за допомогою Євросоюзу і США досягається компроміс, що означатиме фактичну денонсацію (зміна міжнародного договору. — "ГПУ") Криму Москвою. Та частина українського суспільства, яка не примириться з цим, потроху почне терористичну війну на півострові. Вона триватиме десятиліттями. Півострів стане зоною довгого конфлікту.
Другий сценарій: якийсь з українських підрозділів не погодиться з наказом начальства не чинити спротиву, не захоче капітулювати і відкриє вогонь. Це змусить до активних дій керівництво українських Збройних сил і націоналістичні угруповання. Почнеться регіональна війна, яка, можливо, пошириться і за межі Криму. Захід вдасться до блокади Російської Федерації, запровадить справжні санкції й надасть Україні суттєву воєнну допомогу.
Чим усе це відрізнятиметься від початку 1990-х, коли в Криму теж були проблеми?
— Відмінність у тому, що Москва оговталася і знову здатна діяти у притаманній їй монголо-татарській манері. Українці гадали, що можуть дозволити собі зосередитися на власних проблемах. Думали, що не варто перейматися проблемами Кавказу, Придністров'я, не треба лізти у внутрішньомосковські конфлікти. Але виявилося: допоки не додушимо гадину в її кремлівському лігві, не матимемо спокою.
Чи давно Росія виношувала такий план і нащо він їм?
— Москва стимулює й підживлює сепаратизм в Україні років зо 20. Оперативне планування по Криму вона почала за президентства Ющенка. Анексія Криму їх надихає, мобілізує та об'єднує їхню еліту навколо Путіна. Проте ненависть Кремля до нас — ірраціональна й витікає з природи Московії. Вони хочуть покарати нас за волелюбство і крадіжкою наших територій підсолодити рабство власному народу.
Чому більшість росіян за агресію Путіна, тоді як в Україні навпаки: більшість — за миролюбність, організовують антивоєнні мітинги?
— Росіяни зневажають або ненавидять усіх своїх сусідів. Нас вони зневажають і ненавидять — одночасно. Велика російська культура глибинно садомазохістська. Але ми в неї не вписуємось. Нам вони не можуть пробачити душевного здоров'я — нашої щирої веселої вдачі. Саме ця вдача все ще не дає нам повірити, що нас на повному серйозі хочуть грабувати й вбивати. Звідси всі ці антивоєнні мітинги, сподівання подолати ворога добротою і миролюбством. І чим ми добріші та миролюбніші, тим більше вони нас ненавидять.
Як так сталося, що в Україні є проросійські організації, а в Росії проукраїнських нема?
— Проросійські, тобто антиукраїнські організації тут є, бо їх 20 років створює та фінансує Москва. Хоча, як бачимо, вони такі слабкі, що Кремлю доводиться всі заворушення й диверсії здійснювати завезеними активістами і солдатами. Над створенням у Московії проукраїнських організацій систематично працювало тільки "Братство" (організація, яку очолює Дмитро Корчинський. — "ГПУ"). Але наші ресурси і ресурси ФСБ (Федеральна служба безпеки, колишнє КДБ. — "ГПУ") — не порівняти.
Хто може бути нашим союзником у Російській Федерації?
— Найперше, північно-кавказький спротив. Друге, поневолені народи Поволжя (казанські татари, башкири. — "ГПУ"). Третє, сибірські сепаратисти. Четверте, проєвропейська частина московських інтелектуалів. П'яте, козацькі автономісти, якщо припинять вестися на московську брехню. Шосте, батьки, вдови й діти московських солдатів, поранених і вбитих на українському фронті.
Росіяни утискають пресу в Криму. Відключають канали, б'ють журналістів. Як варто чинити у відповідь і що потрібно робити з інформаційною сферою?
— Український медійний простір давно окупований ворогом. Усі російські телеканали треба негайно відрізати. Їхні серіали, шоу, телепередачі явно чи приховано несуть ворожу пропаганду. Громадськість має тиснути на радіостанції, щоб вони переглянули репертуар. Російське естрадне сміття має бути замінене на українське сміття. Українське мовлення необхідно підпорядкувати інтересам оборони. Треба покінчити з капітулянтством і пацифізмом. Речі слід називати своїми іменами: нема "кримської самооборони", "невідомих людей у формі", "зелених чоловічків" — є окупанти і російські війська. Треба негайно припинити надавати український ефір московським маріонеткам.
Якою буде економічна війна?
— Москва закриватиме свій ринок для товарів з України, використовуватиме газовий тиск, спробує обмежити наші транзитні можливості. Ми повинні за будь-яку ціну відмовитися від споживання їхніх енергоносіїв і решти товарів. Необхідно витіснити російський бізнес з України.
2 
1
Коментарі