У ХІХ столітті в Російській імперії існувала організація "Земля і воля". Землевольці були невдоволені маніфестом царя Олександра ІІ про скасування кріпосного права 1861 року. Вони хотіли більшого.
Їм не подобалося, що селянську реформу відтягували на два роки. Поміщики за цей час повинні були зробити статутні грамоти — документи, що визначали, скільки землі й на яких умовах мали дати своїм колишнім рабам. Проте землею розпоряджатися нові власники, хоч і з обмеженнями — могли.
Молоді й найактивніші учасники групи 1881 року вже під назвою народовольців таки вбили царя. Мовляв, не варто було мораторіями народ ущемляти.
У 1920–1930 роках найактивніших українців по селах вибили. Кого не встигли — поклали під німецькі танки або вбили в бункерах Української повстанської армії.
Досі й селяни, і містяни думають, що мати землю у власності — це зло.
Квартиру народ України мені продати дозволяє. А землю — ні. Боїться. Адже щойно мені дозволять — я захочу її продати. Обов'язково за безцінь американцям чи китайцям, які вивезуть чорнозем. Тут і кінець Україні.
Соціалізм глибоко в'ївся в душі українців. Маємо нещастя для Володимира Зеленського. Усі 73% виборців, які голосували за нього, вимагають знизити тарифи не на 5%, а вдвічі. Підвищити зарплати і пенсії не на 10%, а втричі. Закінчити війну, щоб і Крим наш, і президент Росії Володимир Путін не плакав. Посадити Петра Порошенка та Юрія Луценка, а не 20–30 голів райадміністрацій. За жодних обставин не відміняти мораторій на землю.
З усіх вимог Зеленський може виконати лише останню. Але тоді Міжнародний валютний фонд транш не дасть. Долар спочатку падатиме, а потім буде неминучий дефолт. Селяни скажуть — цей президент поганий, давайте нового. Тому продавати землю — доведеться. І я поставлю Зе-команді жирного плюса. Першого.
3 
1
Коментарі