Журналіст 52-річний Дмитро Гордон 18 травня провів розмову з ексміністром оборони ДНР Ігорем Гіркіним. Минулого тижня опублікував бесіду з колишньою прокуроркою анексованого Криму Наталією Поклонською.
— Обидва інтерв'ю зроблені у співпраці з українськими спецслужбами. Записи є в Гаазі. Свідчення Поклонської та Гіркіна стануть одними з основних свідчень у справі про анексію Криму й розв'язання бійні на Донбасі, — говорить Гордон.
Журналіст сам ініціював розмови, повідомляє Служба безпеки. СБУ та Офіс генерального прокурора проведуть перевірку.
— Інтерв'ю з терористом — це символ провалу політики ідентичності. І "армія, мова, віра", і "какая разница" неефективні, — коментує співзасновник громадянської платформи "Нова країна" 54-річний Валерій Пекар. — Є попит на такий продукт серед українського населення. Кількість прихильників "русского мира" не зменшилася за шість років. Значна частина цих людей проголосувала за Володимира Зеленського у сподіванні, що він поверне Україну на російську орбіту. Сьогодні розуміють, що надії марні. На наступних виборах проголосують за проросійські партії.
Носії чужої ідентичності поділяються на три групи. Є люди, які не поміняють радянський культурний спадок на вишиванки й віночки — бо чуже. Але радо змінять бідне життя на заможне. Економічні реформи перетворять Україну на багату країну, а цих людей — на нормальних політичних українців. Радянський телевізор прекрасно замінить європейський холодильник.
Друга група — віддані прихильники Росії та СРСР. Їх не купиш холодильником. Єдиним рішенням буде крихкий компроміс — еміграція, тихе життя в заможній Україні або купа проблем із законом, на вибір.
Найскладніша третя група. Це зазвичай освічені люди бізнесу, творчості, культури. Їм не цікаві російська попса і серіали. Але вони не готові відмовитися від Пастернака і Висоцького. Їм треба дати можливість будувати в Україні російську меншість — так само, як існують вірменська, єврейська. Під час війни це складно, але після — можливо.
3 
1
Коментарі