Наближення чергових виборів в Україні традиційно супроводжується "раптовою" активізацією політичних сил і персоналій, про яких країна начебто вже й забула. Частенько це псевдополітики: заробітчани-"сезонники" та партії-одноденки, які раз на декілька років отримують шанс заробити "копійку" під час виборчої кампанії. Але іноді із мороку забуття на білий світ з'являються зовсім несподівані персонажі.
Увечері 20 березня на нещодавно створеній сторінці в соціальній мережі "Фейсбук" було опубліковано відеоповідомлення Віктора Медведчука — колишнього "сірого кардинала" за екс-президента Леоніда Кучми — про його намір повернутися у велику політику. Повідомлення поширили десятки ЗМІ. Одразу виникли запитання: невже Медведчук справді зібрався повернутися в політику і взяти участь у майбутніх виборах? Якщо це так, то яка мета цього політичного проекту?
Люди, які хоч трохи знають українську політику, пам'ятають, що Медведчук прославився неоднозначними стосунками зі ЗМІ та політичними конкурентами. Його "лебединою піснею" як політика стала посада голови Адміністрації президента Леоніда Кучми. На ній Медведчук цілеспрямовано намагався жорстко контролювати інформаційний простір і всю політичну сцену. Саме після цього він і пішов із великої публічної політики. Правда, був ще розгромний програш блоку "Не так" під керівництвом Медведчука на парламентських виборах 2007 року, що зняв, як здавалося, всі запитання про політичні перспективи "сірого кардинала".
І ось через декілька років Медведчук має намір "повернутися". З чим же він іде до виборця? За отриманою в Держкомстаті довідкою, на даний момент Віктор Володимирович очолює Всеукраїнську громадську організацію "Всеукраїнський цивільний рух "Український вибір"" (далі — ВЦРУВ), остання реєстраційна дія якої зафіксована 2 березня цього року. До нас потрапив документ, датований 2 квітня 2012-го. Це — звернення ВЦРУВ до керівництва Кримського республіканського підрозділу Укрпошти з проханням здійснити доставку листівок у поштові скриньки жителів усіх населених пунктів Криму і гарантією оплати рахунку. Наклад листівки вражає — 874 285 екземплярів! І це тільки по Криму. Можна уявити, скільки мільйонів екземплярів поширять по всій Україні.
Листівка прикрашена портретом Віктора Володимировича, який стверджує: "Усі ці роки нас вводять в оману ідеями євроінтеграції, а в результаті народна власність належить декільком десяткам осіб. Сільське господарство втратило свої позиції, й люди покидають села. Зруйновані армія і флот, увесь оборонний комплекс країни, а від ефективної системи безкоштовної освіти й медицини залишилися руїни".
Тобто в усьому винна євроінтеграція! А сам Віктор Медведчук, який багато років очолював або партію влади СДПУ(о), або Адміністрацію президента Кучми, не має до цього жодного стосунку.
Далі Віктор Володимирович нібито гнівно запитує читача: "Чому нашу двомовність вважають недоліком? Це наша перевага, яку ми повинні зберегти і розвивати".
Тут хотілося б уточнити: хто знання мов вважає недоліком?! Навпаки, наша перевага була б ще більшою, якби ми знали не дві-три або й чотири мови! Хто ж це заперечує? Тим більше, що сьогоднішня українська влада більш ніж лояльно ставиться не лише до російської мови, а й до мов національних меншин, усіх етнічних груп, що живуть на території України. Навіть більше, пункт про особливий статус російської мови є одним із ключових у програмі президента Віктора Януковича. Тому, швидше за все, істинною причиною "турботи" Медведчука про "двомовність" є не підвищення освітнього рівня співвітчизників, а повернення до конфліктних для громадян України тем вектора зовнішньополітичної інтеграції та мови.
Дуже помітно, що політична стилістика "сірого кардинала" не змінилася з часів гучного провалу проекту "Не так".
Але повернімося до "фінансової" теми. За всієї небідності Медведчука (згідно його декларації), "осилити" такий наклад листівок, та ще і з дуже недешевою безадресною доставкою, йому було б скрутно. Та й чи витрачав би він власні кошти на це?
Не секрет, що у Медведчука дуже тісні зв'язки з російським істеблішментом (за даними ЗМІ, обидва учасники правлячого в Росії тандему доводяться йому кумами). А якщо пов'язати це з досить прозорим змістом листівок, то мимоволі виникає запитання: чи бува не з-за кордону фінансується "новий" політичний проект?
Утім, виникає й інше набагато важливіше запитання: чи можливе перебування таких людей в українській політиці, а тим більше у владі?
2 
1
Коментарі
1