Кара Караєв (1918–1982) є класиком азербайджанської музики, як у нас — Микола Лисенко. Іменем композитора в Азербайджані назвали теплохід, у Баку є станція метро "Кара Караєв" й однойменна вулиця.
Минулого тижня в Національній філармонії відбувся святковий концерт з нагоди 90-річчя композитора. Перед початком концерту публіці пропонують спиртні напої та соки. У фойє повно азербайджанських дипломатів.
— Кілька годин тому я мав зустріч зі студентами Київської консерваторії, — розповідає син ювіляра, композитор Фарадж Караєв, 61 рік. — Мене буквально закидали питаннями! Але то ліпше, ніж би вони сиділи й мовчали.
На початку концерту посол Азербайджанської Республіки Талят Мусєїб Алієв Огли читає довгу промову ламаною українською.
У першому відділенні концерту виконують П"ять прелюдій для камерного ансамблю Кара Караєва. Музика дуже ніжна. Грають музиканти ансамблю "Нова музика в Україні". Диригує Володимир Рунчак.
— Караєв — авангардист чистої води. А вони якийсь, пардон, чижик-пижик дають! — обурюється в антракті русоволосий меломан років 30, що відмовляється назватися. — Для мене єдиною подією в цьому концерті буде те, що піаніст Йожеф Єрмінь виконає Другу сонату Валентина Сильвестрова. А усе решта… — маше рукою.
Після виступу львівського піаніста Єрміня із залу йде його привітати автор, Сильвестров. Їм обом довго аплодують.
3 
1
Коментарі