Картину одеського художника 48-річного Олександра Ройтбурда на лондонському аукціоні "Філіпс" продали за $97 тис. "Прощавай, Караваджо" — найдорожча робота сучасного українського митця, яка пішла з молотка.
— Намалював її 2008-го, коли з Одеського музею викрали картину Караваджо "Поцілунок Іуди". У дитинстві міг годинами нею милуватися, — розповідає Олександр Ройтбурд у столичній квартирі на вул. Почайнинській. Він у спортивних штанях і синій футболці, обляпаній фарбою. — Експерти оцінили її в 45 тисяч доларів, а продали вдвічі дорожче. Було багато охочих купити. Її власницею стала німкеня українського походження. Імені не знаю, бо на торгах цього не розголошують.
Із вторгованої суми отримав лише частину.
— Чимало пішло на експертів, перевезення. Багато грошей пропив. До суми, яка лишилася, доклав кілька тисяч і купив квартиру в екс-директора базару Привіз в Одесі. Хочу зверху добудувати майстерню, з її вікон бачитиму море.
На дерев"яному столі валяються гроші, стоїть ноутбук, кілька пляшок із випивкою. Каже, учора відзначав із друзями продаж невеликого кубістичного пейзажу. Його купили в галереї "Колекція" за $10 тис.
— Люблю пити, бо це смачно. А як смачно — значить корисно. Дружу тільки з художниками мого покоління, — прикурює цигарку "Прима. Срібна". — Вони зараз найуспішніші та найдорожчі. Насамперед, хочу згадати Сашу Гнилицького, який помер цього року.
У квартирі нештукатурені стіни з червоної цегли. На газовій плиті стоїть велика каструля. У вітальні — полотно Олександра Гнилицького. На ньому двоє дітей, які зрослися животами. На підлозі лежать кілька картин, складених одна на одну. Зверху — полотно "Скатертина" Павла Макова, на ньому зображені ложки та виделки. Картину з цієї серії цьогоріч продали на лондонському аукціоні "Сотбіс" за $10 тис. Олександр не любить роздивлятися власні роботи, тому вдома тримає полотна інших митців.
У майстерню пускати не хоче.
— Люблю працювати в тиші, щоб ніхто не заважав. Останні два дні малюю з дев"ятої ранку до першої ночі. Уже 30 років перед Новим роком пишу свої портрети. На кількох зобразив себе повішеним і безголовим. Цього року як закінчу, візьму келих шампанського і дивитимуся телевізор.
Три роки Олександр жив у Нью-Йорку. Поїхав туди, бо кілька його проектів у столиці закінчилися невдало.
— Це було 1999-го. Думав, нічого гарного в Україні не чекає. У Нью-Йорку мої картини добре купували. За вторговані гроші купив там квартиру. За кордоном залишилася колишня дружина і донька Бетті. Їй 21. На жаль, теж малює. Хотів, щоб вона мала постійний заробіток, а в митця стабільності не буває. Мої батьки теж протестували, коли обрав професію художника. Батько погоджувався тільки на архітектора.
Картини Ройтбурда не підробляють, бо це важко. Однак, трапляється, що крадуть.
— Торік у Гурзуфі робили вуличну виставку. Я намалював Чехова, бо в цьому місті є його музей. Пішов у кафе. Коли повернувся, картини не було. Її викрали п"яні піонервожаті з "Артеку". Картину знайшли з домальованими рогами й чоловічим статевим органом. Я показував її в столичному Українському домі на виставці. Просили відреставрувати, але відмовився — хай буде, як люди схотіли.
2 
1
Коментарі