вівторок, 16 серпня 2011 07:15

"Донецьк — це наш Голлівуд". Фільм про макіївського сироту запросили на 47 фестивалів

— Знімати фільм про футбол вирішили в Донецьку. Це місто — наш футбольний Голлівуд. Тут є "Донбас Арена", клуб "Шахтар" перемагає в Європі, — розповідає 30-річний Максим Онопрієнко, продюсер картини "Рок-н-Болл".

"Рок-н-Болл" — історія 10-річного макіївського сироти, який мріє стати футболістом. Щоб його прийняли до секції, потрібна згода батьків. У відчаї хлопець біжить на вулицю, просить першого-ліпшого видати себе за тата. Ним виявляється польський рок-музикант. У Донецьку він опинився випадково, без грошей, документів, із похмілля.

Фільм малобюджетний. Його кошторис не розголошують.

— Не спіть, не їжте, але хлопчика знайдіть, казав нам продюсер Вальдемар Дзікі, гендиректор телеканалу "Україна". Головного героя обирали із 500 хлопців з усієї країни. Льошу Мінька знайшли випадково, за кілька днів до зйомок. На відпочинку зайшли у бердянську танцювальну студію подивитися місцевих хлопчаків.

Дітей просили уявити, що кожен із них — власник нічного клубу.

— Від Льоші я дізнався, що він сумує за батьком, який працює в морі, — згадує режисер картини Дмитро Приходько, 34 роки. — Ми грали в гру, наче Льоша дзвонить татові й каже, що він тепер крутий і незалежний. Потім треба сказати, що його клуб згорів, і попросити погасити кредит. Льоша, не переграючи, чудово виконував усі завдання. Після кастингу я спитав відібраних хлопців, хто не хоче грати в кіно. Підняв руку лише він. Я йому сказав: "Ти боїшся, що в тебе не вийде, бо тобі вперше бути актором? Але для мене це перший фільм, і я теж боюся, що в мене не вийде". Наступного дня вже репетирували в Донецьку.

Сценарій написав режисер.

— Прототипи героїв — я і моя сім'я. Мій племінник Валера рано втратив батьків у автокатастрофі. Знаю і те, як воно — коли тебе обчистили, бо заснув п'яний на зупинці. Зі мною було таке під час навчання в кіношколі в польському Лодзі. З інституту Карпенка-Карого мене вигнали на другому курсі, бо німецької не здав. Потім отримав гонорар за зйомку  корпоративного фільму для одної солідної фірми. І вклав гроші в навчання за кордоном. Над сценарієм працював більше року. Думав, що буде 45-хвилинна дипломна робота. Коли отримав підтримку від продюсерів, розширив до 90 хвилин.

Рокера зіграла зірка польських серіалів Томаш Собчак, 38 років.

— Він приїхав у Донецьк без жодної підписаної угоди. Ми обмінялися лише двома електронними листами. Місто йому сподобалося. Чумазих дітей у Донецьку він, як очікував, не побачив. Томаш знає російську. Але я заборонив спілкуватися з Льошею зрозумілою йому мовою. Хотів, щоб актори почали один одного відчувати. Вони гуляли разом, ходили в кіно. Фінальну сцену прощання грали так, що ридали всі: від костюмерок до оператора.

Прем'єра відбудеться у жовтні. Спочатку у Варшаві, потім на фестивалі "Молодість" у Києві.

Після участі у Каннському кіноринку стрічку запросили на 47 кінофестивалів.

Зараз ви читаєте новину «"Донецьк — це наш Голлівуд". Фільм про макіївського сироту запросили на 47 фестивалів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути