63-річна Марта Дзюба показала у столичному Будинку кіно кінозапис раніше невідомого інтерв"ю з кінорежисером Сергієм Параджановим. 1988-го з ним розмовляла журналістка з Канади Мирослава Олексюк-Бейкер.
"Синій зал" на 300 місць майже повний. Прийшли кінорежисер Роман Балаян, академік Микола Жулинський, критик Вадим Скуратівський. Марта Дзюба сидить у сьомому ряду.
— Із Параджановим познайомилася 1964-го, коли на кіностудії імені Довженка показували його фільм "Тіні забутих предків". Він мене тоді Зюбою назвав, — згадує жінка. — 1991-го з чоловіком Іваном поїхали до Канади. Розшукали Мирославу, попросила в неї плівку. Але наша застаріла техніка не могла її прочитати. Вже до 85-річчя Параджанова підготували.
Інтерв"ю триває годину. Через давність плівки в половині запису відсутній звук. Режисер сидить на тлі вірменського килима, до якого шпилькою причеплена афіша його картини "Ашик Керіб".
Параджанов згадує, як сидів у колонії:
— 15 років провів на зоні. У мене була ганебна стаття — за гомосексуалізм. Мав іти в гарем і стати любаскою всієї зони. Але зміг вижити і залишитися мужиком. Приймав сповіді двох тисяч уголовників. Усе, що кожен шептав мені на вухо — готовий геніальний сценарій. Я записав їх у новелах. Режисер Юрій Іллєнко обіцяв зробити фільм.
1990-го Іллєнко за спогадами Параджанова зняв стрічку "Лебедине озеро. Зона". Отримав за неї премію на Каннському кінофестивалі.
15 років провів на зоні. У мене була ганебна стаття
— Тексту Параджанов не писав, розказував мені на диктофон, — розказує Іллєнко "ГПУ". — Я використав чотири зеківські історії. Знімав на зоні під Крематорськом — у камері, в якій сидів Параджанов.
Автор "Тіней забутих предків" розмовляє українською, з вірменським акцентом.
— За 15 років у тюрмі мав достатньо часу, аби вивчити мову. Не ображайтеся, коли роблю орфографічні чи діалектичні помилки, — каже він і протяжно співає вифлеємську колядку. — Коли просив дозволу зняти картину за "Інтермецо" Коцюбинського, пузаті чиновники, що лежали в салонах між курвами, питали: "Звідки цей ахверіст, вірмен Паріжанов, розуміє українську мову. Чому має жінку-українку й сина в українську школу імені Франка водить?" Просили перекласти "Тіні" російською. Як можна перекласти: "Петрику, мій дорогий, на кого ти мене лишив?" — "Пєтя-Пєтушок, на каво ти мєня оставил?"
Режисер сидить у костюмі венеціанського купця. Каже — пошив його сам.
— Ще берет є і панчохи до нього. Він зі шматочків карабахських коврів. Пошив, аби подарувати режисерові Федеріко Фелліні, коли в Італію поїду.
По завершенні спогадів показують фільм Параджанова "Ашик Керіб". До кінця стрічки половина глядачів розходиться.
2 
1
Коментарі
1