Перед малюванням Іван Марчук копав картоплю

27 січня в столичній галереї "Мистецька збірка" відкрили виставку 75-річного Івана Марчука. Уперше за 30 років показали ранні роботи художника.

— Як вас багато! Не можу всіх поцілувати! — з'являється у дверях Іван Марчук. У галереї виставили 50 полотен художника. Найстаріше написане 46 років тому.

— Ці картини виставляли тільки раз, 1979-го в Москві, — говорить Марчук. — Туди зігнали всіх незгодних художників. Виставили у похмурому приміщенні, де "кагебісти" готували каву. Тут зібрав роботи, написані після 11 років художнього інституту. Там мене ламали. Період навчання довелося викреслити із життя. Ці картини переважно створив у селі. Їхав туди, копав картоплю. Робив це швидко — поки сестра один кошик, я вже чотири накопав. Потім повертаюся додому, а мені такі світи, такі музи являються.

На ранніх картинах Івана Марчука переважають чорні, білі й коричневі відтінки.

— Кольорів так мало, бо вони там не потрібні. Якби малював яскравими барвами, уся філософія полотен пропала б. Навіть технічно не повторю, бо немає більше таких фарб у світі. Сучасні такого мазка вже не дають. Мене часто копіюють і продають на Андріївському узвозі. Але роблять це погано. Сам себе не можу скопіювати, бо складно. Як диригент махнув рукою і полилася музика, так і я — махнув пензлем, а він сліди лишає. Не визнаю ніяких традицій. Бо традиція — то корова на припоні, яка тільки може крутиться навколо. Вона тримає в полоні.

Міністр культури Михайло Кулиняк, 42 роки, дарує художнику букет із 15 рожевих троянд. Обіцяє допомогти з новою майстернею. Іван Марчук працює на п'ятому поверсі будинку по вулиці Пушкінській у центрі Києва. Скаржиться, що важко по сходах носити картини.

— 2004-го Віктор Ющенко заклав першу цеглину на Андріївському узвозі під музей Івана Марчука, — каже директор комунального підприємства "Житлоінвестпроект" 68-річний Іван Макаревський. — Музею досі нема та й не могло виникнути. Це була гра на публіку. Тоді я Івану сказав: "Музею не буде". Дивлюся сьогодні на Кулиняка й думаю: "Ну, що ти кажеш? Нічого ти не зробиш". Коли телефоную Івану, завжди каже: "У майстерні" або "Йду з майстерні". Він нічого іншого більше не знає. Працює з восьмої ранку до восьмої вечора без перерви.

×