Четвертий міжнародний фестиваль православного кіно "Покров" закінчився у неділю в київському Будинку кіно. На ньому показали понад 70 фільмів. Вхід був вільний. А почався "Покров" стрічкою 57-річного російського режисера Павла Лунгіна "Острів". Вона цього року закривала 63-й Венеціанський кінофестиваль. Головну роль у фільмі зіграв московський актор і музикант Петро Мамонов, 55 років.
— Приємно, що тут багато людей стоять навіть у проході, — зауважує у вітальній промові 41-річний нардеп Петро Порошенко. Глядачі справді сидять на східцях, перилах, стоять уздовж стін. Прийшли Митрополит Київський Володимир, міністр освіти і науки Станіслав Ніколаєнко, "молодіжний" міністр Юрій Павленко. Але на показ вони не лишилися.
— Яке кіно? Виспатися б, — зізнається втомлено Павленко.
Петро Мамонов сидить у цей час в кав"ярні, на другому поверсі Будинку кіно. П"є зелений чай. На ньому сірі джинси, поношені чорні черевики, сірий светр.
Мамонов грає ченця Анатолія. Він у часи Другої світової війни служить на баржі, що перевозить вугілля. Корабель захоплюють німці. Вороги обіцяють не вбивати його, якщо викаже і вб"є капітана баржі. Через багато років страшні спогади не полишають героя Мамонова. Після війни він влаштовується у монастир кочегаром. І раптом відкриває у собі дар зцілювати людей та передбачати майбутнє.
Фільм легкий. І поржати є де, і поплакати
Москвич Мамонов уже 11 років живе в маленькому місті Верея. Це за 111 кілометрів від російської столиці.
— Київ для мене — святиня, "мать городов русских", — розповідає "ГПУ". — Плачу слізьми кривавими, коли бачу, що в Софійському соборі не богослужіння проходять, а делегації іноземні гуляють. Уперед, намети на Майдані ставте! І хоч рік сидіть, поки храм святий не відвоюєте, — додає із запалом.
Питаю про враження від зйомок.
— Уся знімальна група старалася. П"янок не було, не лізло якось. Знімали восени на Соловках. Хоча спочатку їздили і на архіпелаг Валаам, на озера Селігер та Ладозьке. Вибрали рибацьке селище біля порту Кемь. Земля там свята, кров"ю полита. Котельна моя — кам"яний будинок без вікон. За часів ГУЛАГу тут пересильний пункт був, де тримали засуджених, переважно священиків, перед відправкою в табір.
Каже, знімали кіно сорок днів.
— Поки мене вдома не було, господарство дружина доглядала. Живності ніякої не тримаю. Навіть курку завести, вважаю, велика відповідальність. Сина молодшого Івана потім спитав, як йому фільм. Він у ВДІКу на оператора вчиться, сам поступив, без усякої протекції. Син мені сказав: "Батя, ми з друзями тащимось від нього. Фільм легкий. І поржати є де, і поплакати".
Сценарій картини написав учень російського кінодраматурга Юрія Арабова — Дмитро Соболєв. Це його дипломна робота на сценарному факультеті ВДІКу.
— Коли "Острів" показували в Італії, до мене бабуся якась підійшла. "Дякую", — каже. Бо у нас тут Бога зовсім забули, — пригадує Мамонов. — Я потім до Риму літав на Великдень. Там справді у храмах по двоє людей сидять.
— Сучасне кіно російське дивитеся? — цікавлюся.
Козьма рясу підніме, і на мопеді ганяє
— А що, є таке? — сміється. — Маю й так гріхів багато, щоб телевізор вмикати. У мене є DVD-програвач. Переглядаю тільки те, що подобається. Кіно має бути якісним і приносити якісь плоди. Наприклад, французькі фільми 50-х. Дивитися страшенно цікаво, гангстери там усілякі. Актори чудові. Але наприкінці всі злочинці гинуть без варіантів. Ніяких хепі-ендів. І задумуєшся, який позитивний заряд несе це кіно. Адже зло завжди буде покаране, без жодних проповідей та сюсюкання.
До Мамонова підходить молода черниця в окулярах. Каже, що вже дивилася фільм і питає, хто консультував знімальну групу з релігійних питань.
— Ченець московського Данилового монастиря Козьма. Тридцять два роки. Отакий мужик, — показує великий палець. — Узявся наркоманів місцевих на шлях праведний настановляти. Привіз більярд. Тепер вони у нього замість наркотики курити, грають цілими днями. А Козьма рясу підніме, і на мопеді ганяє. У фільмі він теж з"являється. Такий в окулярах, під час служби у храмі кадилом махає.
2 
1
Коментарі