— Не розумію, чому наші прикордонники не можуть стріляти? Нас захоплюють, а ми не маємо права захищатися? — розмовляють про Крим студентки у черзі до "Мистецького Арсеналу". 9 березня о 21.00 тут розпочнеться проект "Доба Шевченка" до 200-річчя поета. У головному залі встановили 4-метровий екран. Показуватимуть фільм Сергія Проскурні "Тарас Шевченко. Ідентифікація". За 5 хв. до початку всі місця зайняті.
— Бачите? А зараз бачите? Ширше око. Ще ширше, — чути голос лікаря. У перших кадрах режисер картини прийшов на прийом у центр мікрохірургії ока.
— Тарас мав внутрішній зір, — каже режисер 57-річний Сергій Проскурня у фільмі. — На одному з малюнків зобразив себе в образі подорожнього. Він вирушає шукати себе у нашому майбутньому.
Герої фільму живуть у різних містах України і світу. Галина — мольфарка із Закарпаття — застерігає: "Ми не можемо Шевченка обожествляти. Він — людина". Чабан із Бессарабії розмірковує, ріжучи бринзу: "Попасти б в той вєк, коли Шевченко жив, на їхнє застольє".
— Ти, Тарасе, справжній американець, — говорить до бюста поета політолог 60-річний Олександр Мотиль у Науковому товаристві ім. Шевченка у Нью-Йорку. — Він — постійно шукає правди. Не сумніваюся, що він був би на Майдані. Головний міф американської культури — що будь-хто, навіть найбідніший, може стати президентом, коли прагне того. Цьому відповідає життя Кобзаря.
У фільмі з'являється юрба людей в масках Тараса Григоровича. Спершу вони з кийками в руках виходять на станції метро Тараса Шевченка у Києві, потім заходять до супермаркету в Черкасах. Там купують горілку "Тарас" та консерви "Шева". Наприкінці заходять до "Мистецького Арсеналу". Тут розглядають картини із Кобзарем-суперменом, і знімають маски. Стрічка закінчується словами "Шевченко — автор проекту "Незалежна Україна".
— Ми настільки втомилися від того, що нам подають Шевченка без Шевченка, — каже киянка Ірина, 69 років. — Я була ворогом народу ще 1,5-річною. Але варто було пережити все те, щоб діждатися часу, коли можна вернутися до справжнього Тараса і себе.
На сцену перед екраном виходять сестри Галина і Леся Тельнюк із музичною програмою "Наш Шевченко". Виконують сім пісень на слова поета. Наостанок без музики, відбиваючи долонями ритм, співають вірш Оксани Забужко "Рядок з автобіографії". Там є слова: "Ох і моцна була порода — Соловки, Магадан, Колима. Мої предки були народом — тим народом, якого нема". Письменниця сидить у першому ряду. Глядачі аплодують стоячи.
О 23.05 гості починають розходитися. Біля виходу натовп колом обступає екс-президента Віктора Ющенка. Доки його дружина і діти слухали концерт сестер Тельнюк, Віктор Андрійович спілкувався із присутніми.
— Про Шевченка розповідає? — запитує дівчина у тих, хто стоїть ближче до Ющенка.
— Ні, про НАТО. Каже, він ще за свого президентства був за те, щоб приєднатися до Альянсу.
2 
1
Коментарі