вівторок, 30 липня 2019 05:00

Наклад "Франческа. Повелителька траєкторій" додруковували тричі

Автор: WWW.WIKIPEDIA.ORG
  Український письменник бурятського походження Дорж Бату з 2016 року працює у США оператором корекції траєкторій НАСА, написав дві книжки про свої пригоди та витівки юної напарниці Франчески
Український письменник бурятського походження Дорж Бату з 2016 року працює у США оператором корекції траєкторій НАСА, написав дві книжки про свої пригоди та витівки юної напарниці Франчески

— Тепер не люблять довгих текстів. Збірка "Франческа. Володарка офіцерського жетона" про робочі будні в космічному агентстві НАСА містить короткі історії з початком і завершенням. Можна прочитати в метро, — каже перекладач Олекса Негребецький, 63 роки, на презентації книги 41-річного Доржа Бату. Вийшла у львівському "Видавництві Старого Лева".

— Вимірював відстань між станціями і писав спеціально під цей час, — жартує Бату. — Насправді на роботі в мене на день лише півгодини, щоб написати історію. Дві перерви по 15 хвилин. Маю встигати. Пишу як репортажист — коротко і правдиво. Пригоди зі мною трапляються щодня. Над маленькими халепами посміємося, і вони йдуть. А великі вміщені у цій книжці.

Справжнє ім'я Доржа Бату — Андрій Васильєв. Народився в місті Улан-Уде республіки Бурятія в Росії. Працював журналістом в Україні. Нині живе в США. Він оператор корекції траєкторій Центру керування польотами НАСА. Українською писав у "Фейсбуці" історії про своїх колег. Згодом почав укладати книжку. Служба безпеки НАСА перевіряє кожен розділ, бо працівникам не можна розповідати подробиці роботи.

"Франческа. Володарка офіцерського жетона" — це продовження книги "Франческа. Повелителька траєкторій". Наклад першої частини додруковували тричі. Головні герої — сам Бату та його 26-річна напарниця сицилійка Франческа. Уміє подумки множити п'ятизначні числа.

— Супутники літають за певними траєкторіями. На деяких автоматика не стежить за всім. У таких випадках ми знімаємо телеметрію в двох точках, а потім дивимося, чи вона збігається із заданим курсом. Якщо ні, прописуємо алгоритм повернення на траєкторію.

Дуже важливо, що в нас завжди два оператори, які проводять самостійні розрахунки на різних станціях, а потім звіряють. Якщо параметри збігаються, значить усе правильно. Машина може помилитися, одна людина — також, але не двоє, — продовжує Дорж Бату.

— Одна з моїх улюблених історій, як ми з Франческою забирали зі школи молодшу доньку шефа полковника Вескотта — 17-річну Венді. Вескотт — зайнята людина, тому ніколи не заїжджає за нею. А Венді приходить і каже: "Мені потрібна охорона — озброєна. Щоб усі бачили, що про мене хтось дбає". Підліткову логіку зрозуміти деколи важко. Проте ми зголоси­лися. Венді почала плакати, й моє батьківське серце не витримало. Це не так просто — приїхати в школу на військовому броньовику із зарядженими пістолетами. Ми сильно ризикували. Потім викладач Венді подзвонив Вескотту і сказав, що двоє озброєних людей забрали його доньку. Його там ледь удар не вхопив. Він тільки зміг спитати, хто. Викладач сказав, що це Джорджіо і Франческа. Потім нам влетіло по самі помідори. Полковник кричав, як навіжений, ледь не вліпив догану.

Після виходу першої частини книжки мої колеги в командному пункті дуже напружилися. Питали: "Ти від нас підеш? Тобі ж тепер не потрібна основна робота". Для американців видати книжку — це велика справа. Це значить, що в тебе є продажі, гроші, слава. Можеш писати, а не сидіти в ­командному центрі.

Хоч мене часто називають письменником, я таким себе не вважаю. Я й надалі є оператором Центру управління польотами. Книжки для мене — спроба сказати про важливі речі. ­Про ­команду, сім'ю, взаємопідтримку. Про те, що в усіх рівні права.

У моїх історіях усі постійно виручають одне одного, але я пишу не тільки про ідеальні прояви американської реальності. Ми не соромимося про це говорити.

Мене часто питають: "А ти хто взагалі? Монгол, українець чи американець?" Я кажу — і перше, і друге, і третє. Народився я в Бурятії — дуже люблю свою землю, народ, мову. У мене дружина українка, у сім'ї з дітьми розмовляємо українською. Я прожив в Україні дев'ять років — прийняла мене як сина, дала роботу, захищала мене на своїй території. Для мене почесно, що мене називають українцем. Я також американець, тому що громадянин США, працюю там.

У книгарнях "Франческа. Володарка офіцерського жетона" коштує 150 грн.

Зараз ви читаєте новину «Наклад "Франческа. Повелителька траєкторій" додруковували тричі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути