Кабінет директора столичного антикварного магазину "Епоха" 41-річного Федора Зерницького розташований на другому поверсі крамниці. У коридорі вздовж стін стоять патефони, віяла, погруддя Леніна. Біля вікна — дерев"яний різьблений стіл. На ньому лампа з бісерним абажуром та попільничка з фігурками оголених жінок.
— Цей стіл разом із бібліотекою купив у сім"ї київського архітектора Павла Альошина, — Зерницький гладить дерево рукою. — Мій дід був його учнем. Багато книг теж там придбав, — сідає у чорне шкіряне крісло й бере товсту книгу в шкіряній палітурці. — Це найдавніша з моєї колекції — рукопис католицького ордену Святої Марії, виданий 1514 року у Львові. Художніх книг у Альошина було мало, більшість — із архітектури.
Зерницький почав збирати антикваріат у дитинстві.
— Мені було десять років, коли біля сміттєвого бака на Подолі побачив столик із червоного дерева. Я побоявся принести його додому, покликав маму. Вдвох ми затягли його у під"їзд, обробили дихлофосом. Він стоїть на першому поверсі за сходами, ні за які гроші не продам.
На стінах крамниці висять полотна Сергія Шишка, Івана Айвазовського, Адальберта Ерделі. Каже, купував їх по всьому світі.
— Два роки тому поїхав у Грузію, хотів придбати картину Айвазовського. На ній був вертикальний підпис. Таке міг собі дозволити лише справжній майстер. Директор Музею російського мистецтва, в якому виставляються твори Айвазовського, був переконаний, що то оригінал. Картина належала директорові одного з грузинських м"ясокомбінатів. Він купив її задешево, згорнув у рулон і кинув на стіл із м"ясом. Полотно відсиріло — середина осипалася, лишився тільки підпис. Недосвідчений реставратор відновив полотно, але зробив це погано. Та однаково хтось купив картину за 100 тисяч доларів.
Антиквар радить перед покупкою порадитися з кількома експертами.
— Міністр оборони Юрій Єхануров колекціонує роботи Айвазовського. Купує, лише якщо п"ятеро експертів на 100 відсотків упевнені, що це оригінал. Підробку, придбану на аукціоні, можна повернути впродовж восьми місяців. На жаль, на Крісті та Сотбісі це правило не діє. Мій друг купив на Сотбісі через Інтернет ікону, датовану ХVII століттям. Експертиза показала, що це підробка. Подав на аукціонний дім до суду, та справу програв.
Зерницький дивиться на картину "Спогади" В"ячеслава Козловського. На чорному тлі зображено свіжу могилу, розмиту водою.
Згорнув картину в рулон і кинув на стіл із м"ясом
— Придбав її вісім років тому в доньки мецената Андріана Прахова, який реставрував Володимирський собор у Києві. Попросила: "Купіть, а то гості приїжджають і не хочуть біля неї спати". Це моя улюблена картина.
Серед клієнтів антиквара чимало політиків.
— На подарунки часто купують парні пістолети, якими стрілялися на дуелях. Популярні також шаблі, — підходить до дивана, на ньому лежать чотири шаблі. Бере одну.
— Тут стоїть персидське клеймо, 1692 рік. Вона належала комусь із козаків, — показує напис "Віра богу, а вірність землі". Проводить пальцем по лезу. — Метал надійний, оздоблений персидською бірюзою, нефритом. Шабля належала багатому паші, а потім комусь із української старшини. Думаю, Вона з колекції Грушевського. Я купив її у Вінниці.
Каже, через кризу попит на антикваріат упав.
— У галереях усе гарне поховали. За те, що раніше коштувало 100 тисяч доларів, дають лише 20. Проте за 10 років ціни на антикваріат виросли у 100 разів. 2001-го картину Шишка "Київські кручі" я купив за 3,8 тисячі доларів. Торік продав її за 120 тисяч.
2 
1
Коментарі
1