Хто за Україну —
Не вживає нікотину,
Хто за українську волю —
Не вживає алкоголю.
Плакат із таким написом висів на сцені етно-рок фестивалю "Мазепа-фест", що минулих вихідних ушосте пройшов на Співочому полі у Полтаві.
— Не можу дивитися, як молодь безперестанку цмутить пиво. Хотів хай би хоч трохи менше пили та курили, — пояснює директор фестивалю народний депутат і керівник обласної "Просвіти" Микола Кульчинський, 61 рік. — Такі гасла ми вішали в 1990-х на заходах Народного руху.
Вечір етнічної та народної музики в театрі ім. Гоголя відкриває гурт Полтавського педуніверситету "Стрибожі внуці" — чотири дівчини в довгих сорочках і великих плетених вінках. Чоловік на балконі починає їм підспівувати. Відлунює на весь театр. Молодь регоче. Співак із балкона ніяковіє та замовкає.
Із полтавських гуртів виступають народний колектив "Древо", гурт "Контрабас". Зі Львова приїхав "Фольк-Бенд-Бурдон", бандурист Остап Стахів — від української діаспори в Канаді.
У суботу на Співочому полі виступають полтавські рокери.
— Пішли, наші рєбята лабають, — кричить на вході хлопець у чорній шкірянці.
Міліціонери забороняють молоді підніматися на пагорб, що височить над полем.
— Ще хтось нап"ється та собі голову скрутить, а ми відповідай, — чухає потилицю молодий правоохоронець. — Так воно спокойніше.
Раніше на пагорбі сідали найбільше глядачів. Молодь стає на лавки й починає стрибати.
— Народ, хто сказав, що наш фестиваль неформат, — кричить зі сцени ведучий та режисер фестивалю Сергій Архипчук. — Неформат — це київські жлоби. А ми таки доб"ємся, щоб нашу музику крутили на центральних каналах.
Третій день фестивалю завершують сестри Тельнюк та "Піккардійська терція".
— Дівчата взяли лише дві тисячі доларів за виступ. А такого жару дали. Вони варті всі двадцять тисяч просити, — хитає головою Микола Кульчинський.
Усі виступи він слухає за сценою. Каже, жоден із гуртів не співав безкоштовно.
Неформат — це київські жлоби. А ми таки доб"ємся, щоб нашу музику крутили на центральних каналах
— Кожному старався виплатити хоч якийсь, але гонорар, — додає.
Молодь із асфальтованої доріжки завертає в кущі.
— Планували поставити біотуалети, але в Полтаві ніде їх узяти в оренду, а купити дорого, — пояснює Кульчинський. — Та це мав би бути міської влади клопіт. Заходи в парку проводять, а туалетів немає.
Цього року за два дні оренди Співочого поля дирекція фестивалю заплатила міській владі 10 тис. грн. Торік було вдвічі дешевше.
— Це того, що в Полтаві влада не українська, — запевняє нардеп-"нашоукраїнець". — Вони під час "Мазепи" зробили Фестиваль галушки. А в Страсну суботу готували найбільший бутерброд із салом.
Полем бігають дівчина в українському костюмі з прозорою скринькою та хлопець із оселедцем. На скриньці напис "Збираємо пожертви на пам"ятник гетьманові Мазепі".
Запитую, де буде стояти пам"ятник.
— Замість Леніна, — сміється хлопець.
— За три роки назбирали 44 тисячі гривень, — хвалиться Микола Кульчинський.
— Їжачок! Ї-жа-чок! — гукає молодь.
На сцену виходить гурт "Фліт" із Івано-Франківська. За ним співає "Вій". Далі — "Тартак". Про те, що цей гурт виступатиме, організатори повідомили лише напередодні фестивалю. Бо "Тартак" мав виступи в Луганську й Донецьку.
— У хлопців з"явилося вікно. Подзвонив Сашко Положинський та сказав, що приїдуть, — переказує Микола Кульчинський. — За виступ їм заплатили три тисячі доларів та дві — гривень. Але ви про це не пишіть. Бо то ще по-божеськи хлопці взяли — ми ж захід соціальний. А так їх виступ коштує шість тисяч євро.
Під останню пісню "Я не хочу бути героєм України" на сцену виходять усі, хто прийшов на фестиваль у вишиванках. Набивається близько сотні чоловік.
— Це вперше таке придумали. Молодь, як почала на сцену йти, — розгубилися, — каже Кульчинський. — Я вибрав дівчину в старовинній вишиванці та хлопця у вишиванці з полтавськими мотивами.
Обом власникам найкращих вишиванок вручили плакати та диски з першого "Мазепа-фесту".
2 
1
Коментарі