Письменник Юрій Винничук Презентував у столичній книгарні "Є" свій новий роман "Танго смерті" — про довоєнний Львів. Твір вийшов у видавництві "Фоліо" разом зі ще одним романом про Львів — "Львівська гастроль Джимі Хендрікса".
"Все починалося з того, що ми з Курковим домовилися жартома, що він мене зобразить у своєму романі, а я його в своєму. У його романі фігурує Винничук. У мене Куркова не так багато, бо все ж таки в мене лише половина роману про наш час. Але його я вмонтував в епізод, коли головний герой летить в Туреччину, - Письменник у бликитній сорочці і темно-сірим піджаком під пахвою відає за стіл у книгарні".
"Танго смерті"Юрій Винничук писав 8 років. Два останні роки читає уривки з нього на презентаціях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Маємо тепер українського Умберто Еко" - поет про нову книгу Винничука
"Це танго — абсолютно невинне. У Польщі стало популярне тим, що закохані замовляли це танго в ресторані і під музику його стрілялися. Потім це саме танго виконували в концтаборі. Його грали, коли розстрілювали в таборі людей, - пояснює письменник. - Події відбуваються у двох часових планах — у воєнний і в наш час. Передвоєнні події описані від імені львівського батяра, у якого ще є троє друзів — німець, єврей і поляк. Вони четверо потрапляють у концтабір".
Спочатку автор планував, що роман називатиметься "Аптекар" — хотів написати про аптекаря, який втік з Праги і вивіз таємничі манускрипти Львова. Але подумав, що ще один часовий зріз — 17 століття — для однієї книжки забагато.
"Літредактори, як читали роман, казали, що в одних моментах душилися від сміху, а інших вони гірко ридали. Хе-хе, - підсміюється Винничук, гортаючи книгу. - Я ті кавалки, де гірко ридали, не буду, вам звичайно читати".
Зачитує уривок про бабцю головного героя, яка була професійною жалібницею на похованнях: "Так, як голосила наша бабця, не голосив ніхто. Слухаючи її і камінь би заплакав. Голосила в образі доньок і сестер, онуків і онучок. А одного разу, як її попросили, то голосила і від улюбленого песика. І так правдиво скавуліла, так заводила, що всі пси з навколишніх вулиць підхопили те псяче ридання..."
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вийде оновлена "Ніч Еротичної Поезії non-stop"
"Я використав львівську, батярську говірку, але не бійтеся, - в кінці книжки є словник, і всі фрази пояснені. Батяри теж брали участь в обороні Львова. Знайшли якусь стару гармату і з неї стріляли".
"У 90-х стали популярні всілякі польові дослідження, - питають із залу. - Оксана Забужко написала під таким соусом сюжетну лінію про УПА. Ви зробили такий самий поворот. Матіос про це ж пише".
"Не знаю, ми не змовлялися ні з ким — відповідає Винничук. - Писати величезну хроніку, як Забужко — мені просто нудно. Це що, якийсь сімейний роман? Мені просто нудно. Я мушу писати так, щоб ще й іншим було цікаво. А в мене є і містика, і сюжет закручений. Вважаю, що мусить бути сюжет якийсь цікавий, а не розхристаний".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Цікаво, а Кличко читав хоч одну книжку Матіос?"
"Юрію, от ти пишеш ти про жидів, про історію. Ну ти ж першокласний літератор, а займаєшся якимись дурницями. Я погортав твою книжку. У тебе є виключний момент, коли головний герой описує ноги книгарки — ти описав навіть руді волоски на ногах. Це виключний еротизм. Тобі треба дальше рухатися по тих ногах, а ти зупиняєшся якраз там, де цікаво", - вигукує з залу письменник Анатолій Щербатюк.
"Я не зупиняюся. Я продовжую тему з іншими дівчатами... - зам'явся автор. - Взагалі у мене немає описаного сексу на повному серйозі. Все зі стьобом. Це не тому що я ставлюся до цього несерйозно. Я в житті ставлюся серйозно. А в літературі я не вважаю, що це треба робити так, як це робив Юрій Покальчук, описуючи детально те, хто, кому, куди, що".
Винничук зізнається, що мріє, аби його твори екранізував режисер з не менш завихреною творчою уявою, ніж у нього самого.
"Може, якийсь польський режисер візьметься. Але пишу такі фантасмагорії, що не уявляю, хто б міг їх показати. Може, Тінто Брасс, який знімав сцени де кохання з головою".
3 
4880
Коментарі
4