У містах, якими мандрує фестиваль "З країни в Україну", кажуть: якби тут були події такого рівня протягом останніх 20 років, не було б потреби у військових. Про те, як розвивається фестивальна культура в Україні і чи проникає вона далі мегаполісів, розповів Gazeta.ua засновник фестивалю "З країни в Україну", один з організаторів Alfa Jazz Fest, музикант Денис Блощинський.
Є багато гучних культурних подій. Чи доходять вони до невеликих міст?
- Культурний простір розподілений нерівномірно. У містечках із цим проблема. Ми подумали, що можемо зробити?
Перший етап - привезти проекти, концерти, лекції, фотовиставки і майстер-класи звідти, де цього багато. Таке ми робили у перші 2 роки фестивалю "З країни в Україну".
Другий етап - донести в ці міста не готовий продукт, а спосіб - як зробити. Перезнайомити митців, громадських активістів, бо вони розрізнені. Тоді вийдемо на третій етап, коли маленьким містам в культурному плані буде що експортувати на всю країну.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Частину села, де живуть переселенці, називають Бандерштрассе"
Чи є приклади, коли містечко перетворилося на мистецький центр?
- В Україні поки що ні. А в Європі їх багато. У Польщі, Франції, Великобританії є колишні шахтарські містечка, де проводять театральні, танцювальні фестивалі, влаштовують ІТ-хаби тощо. Промислові зони переобладнують під мистецькі, фестивальні простори.
В Україні лише починається. Цього не станеться ні за рік, 2 чи 3.
Фестиваль "З країни в Україну" створено силами двох команд - київської і місцевої. Торік ми привозили все, а з місцевих залучали 10-15 волонтерів. Тепер маємо потужні команди організаторів у різних містах. Ми тільки допомагаємо їм, доповнюємо.
До вас зверталися місцеві активісти, що хочуть долучити своє місто до фестивалю?
– Щоб була ініціатива, потрібна ініціативна група. Для цього треба об'єднати активістів і волонтерів. Для нас було важливо знайти точку входу в кожне місто. За 2 роки роботи на Сході зрозуміли, що кинути клич серед волонтерів "Агов, хто з нами" - не спрацює. У кожному місті збирали кращих активістів, які щось пробують робити, ділилися з ними організаторським, бізнесовим досвідом. Люди почали гуртуватися в команди. Потім ми відбирали команду, яка організувала фест.
Відчувши, як працює кухня фестивалю, вони потім робитимуть свої проекти.
У невеликих містах є багато талановитих організаторів, ініціативних людей, але їм бракує впевненості та знань. По життю вони впевнені. А коли виникає великий проект, в них з'являються сумніви.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Окупація Донецька - це погано. Але Костянтинівка від цього виграла"
Фестиваль у Києві і в маленькому місті. В чому різниця?
- Різниця не на користь великих міст. Знаєте, як сприймали львів'яни Alfa Jazz Fest у перший рік? Казали:"У нашому місті більше сотні фестивалів на рік. Навіщо ще один джазовий?" А тепер кажуть: "От у нас у Львові є Alfa Jazz Fest". Цього зовсім нема в містечках.
Коли став організовувати події у невеликих містах, навчився терпимості, став більше довіряти людям. Після 2 років роботи на Сході зрозумів: помилки - це найшвидший інструмент навчання.
На якому етапі розвитку фестивальна культура в Україні?
- Вона з'явилася зо 2-3 роки тому. До того були фестивалі, але не було культури. Мали 6 великих рок-фестивалів, кілька театральних і 9 джазових. Але це були події, прив'язані до жанру, міста.
Зародження фестивальної культури в Києві можна побачити на прикладі фестивалів вуличної їжі, барахолок. Вони починають обростати традиціями, виробляти власні стандарти. Ці проекти почали жити не за рахунок спонсорів, а власним коштом. А це вже показник креативної економіки. Це бізнес нового покоління.
Запит суспільства на гарне дозвілля, якісну музику і смачну їжу складніше зрозуміти, ніж запит на речі. Задовольнити - ще важче. Для цього і з'являються мистецькі події, коворкінги, ІТ-хаби.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "На Донбасі люди досі дивляться російські канали" - історик
Чи змінився смак українців на культурні події?
- Третина чи навіть половина культурних подій у промислових містах - це "совкопразднікі" з попсовими співаками, шароварщиною та іншими артефактами. Поки що городянам байдуже, на що ходити. Вони культурно голодні. Лише коли ми втамуємо цей голод і дамо людям вибирати з 5-6 мистецьких заходів, тоді зможемо говорити про формування смаку. Тоді якійсь Альоні Апіній буде нелегко набрати зал у Чигирині, Кривому Розі чи Костянтинівці.
3 
4880
Коментарі