"Аніме призвело до емансипації чоловіків" - за що люблять японські мультфільми

8

26-го травня у київському кінотеатрі "Кінопанорама" відбудеться "Ніч фільмів Хаяо Міядзакі". Покажуть 4 анімаційні картини японського режисера: "Мій сусід Тоторо", 1988, "Віднесені примарами", 2001, "Рибка Поньо", 2008, "Порко Россо", 1992.

"Хаяо Міядзакі вважють найвідомішим режисером аніме, - розповідає шанувальник жанру Микита Ніколаєв. - Його картина "Віднесені примарами" отримала премію Берлінського кінофестивалю у номінації "Кращий фільм", а не "Кращий мультфільм". Розповідає про школярку Тіхіро, яка разом з батьками потрапляє до примарного пустельного містечка. В одному з будинків знаходять столи з вишуканими наїдками. Батьки дівчинки жадібно ласують їжею, після цього перетворюються на свиней. Героїня намагається зняти з них закляття злої чаклунки Юбаби. Вона правителька світу древніх японських духів. Хаяо Міядзакі сам пише сценарії до картин. Більшість аніме-серіалів створюють на основі коміксів - манґа.

 

Мода на аніме в Україні почалась у 90-ті - "чийсь знайомий привіз анімешку з-за кордону, подивився і переказав сюжет". Популярності набрало, коли по телевізору показали дитячі серіали "Покемони" і "Чарівницю Сейлор Мун". Я вперше побачив у 1996-му. Спочатку дивились, як мультик, тоді відмітив цікаві повороти сюжету і почав шукати по знайомих. Найдовший аніме-серіал "Садзае-сан" почався у 1969-му. Його показують досі. У ньому більше 7 тисяч серій".

 

Завдяки аніме "прошарив" японську міфологію. В аніме часто присутній історичний підтекст. Є стьоб на інші країни. В серіалі "Дівчата-танки", за сюжетом школярки воюють, щоби виграти в чемпіонаті і врятувати школу від закриття. Коли показують танк Т-34, його екіпаж співає пісеньку "Катюша". У серіалі "Володар Хроносу" головний герой - Віктор Путін. Він має надзвичайні здібності, але частково втратив пам'ять. Його сина назвали Дмитро Путін.

"Любов до японської анімації викликала емансипацію чоловіків, - розповідає Олександр Шагурі. Організував фестиваль популярної культури "Комік-кон". Включає секцію аніме і коміксів.

-Повідомити світу, що любимо аніме – практично зізнатись, що маємо дивні захоплення. Щось на кшталт: "Мені 40 років. Я программер, але дивлюсь мультики про дівчат, які долають монстрів кольоровими фаєр-болами". І не зобов'язаний вписуватись в стереотип, що о 9 годині повинен вмикати футбольний матч під пляшечку пива.

Аніме вийшло за межі далекого Сходу і набуло шаленої популярності в світі завдяки сміливим сюжетам. Здатні зображувати всесвіти, персонажів з незвичною логікою. У картині "Атака титанів", 2013 - спільноти зруйнованого світу живуть за межами височенних стін, а за ними чатують титани, які всіх з'їдають. Це виглядає дивно. Не подібне до жодної міфологічної, літературної традиції. Трохи нагадує скандинавське світосприйняття, бо є ніфльхейм і йотунхейм – внутрішній і зовнішній всесвіт - дикий і жорстокий. Середньовічне уявлення про космогонію. Не має жодного прямого зв'язку з традиційним. Змінює межі уяви.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 7 подій, заради яких варто відвідати Kyiv Comic Con

 

Героїнями часто виступають дівчата. Стереотипний сюжет геройського аніме – тендітна дівчинка з величезним пістолетом або мечем протистоїть ісполінським монстрам. Всіх долає. У космічній опері "Євангеліон", 1995, героїні керують величезними бойовими роботами меха. Сомволізм, як у західному фентезі – хтось маленький перемагає, бо має більшу силу духу. В барокову епоху архангела Михаїла зображували з дуже маленьким списом. Бо потрібно було показати, що карає змія силою Бога. Це був концепт. В аніме велика зброя просто круто виглядає. Японці не заморочені логікою – як дівчина тримає зброю вдвічі важчу за неї. Як хочеш – так і сприймай.

Дівчата зазвичай мініатюрні, їх образи мають еротичний підтекст. Ще з 18 ст. японська культура сповнена вільними сюжетами. Традиційна гравюра містила еротичні сцени. Спільнота Японії – з одного боку дуже толерантна. З іншого – японці не ускладнюють речі, як, скажімо, американці. Були в захваті, коли екранізували анімешний "Привид в броні" і на роль однієї з героїнь запросили Скарлет Йогансен. В Америці зробили з цього проблему, бо азіатську акторку замінили голлівудською. Вважали, що це культурно нечуттєво до японців. В Японії вирішили, що протестувальники просто хочуть здобути на скандалі зайву популярність.

 

Багато героїв аніме – неінфантильні діти. Стереотип, що після 18 років неприкольно дивитись на дітей, певним чином зруйнував "Гіррі Поттер". Але все одно побутувала думка: читаєш Гаррі – несерйозний, бо це про дітей і для дітей. Джордж Мартін, автор книжок про "Ігри престолів" зображує дітей з дорослою поведінкою. Підлітків змальовує з праобразів Середньовічної Англії. У 16 ст. фактично не було такого періоду "підлітки". З дитинства поводились по-дорослому. Герої аніме часто мають подвійні характеристики. Чарівниця Сейлор Мун – вирішує міжгалактичні проблеми, але переймається і підлітковими негараздами. Багато сюжетів аніме - стосуються проблем молоді.

 

Не лише еротичній японській анімації ставлять позначку 18+. Часто маркують через те, наскільки вона стрьомна. В хоррорі можуть бути дуже страшні сюжети. Західні фільми жахів в більшості просто "скрімери", від яких любителям жахів некомфортно. В Голлівуді й на заході бояться експериментувати. Деградували з часів Альфреда Хічкока. "Пункт призначення" – з першого по останню частину одне й те саме. В аніме автори хоррорів граються з логікою людини. Думаєш, що герой потрапив в абсолютно неймовірний світ – нереально жорстокий або неймовірно бридкий. Сміливо показують дуже гидкі речі – кості, кров, щупальця головоногих.

Фанатам аніме часто закидають, що в них з маскулінністю не скалося. Звикли, що в голлівудських екшнах – герой має бути мачо-меном. Бог грому Тор з американських коміксів не може сказати Залізній Людині, що має депресію й нажалітись на життя. Моменти слабкості допустимі лише між статями. Аніме не боїться бути смішним, наївним, дівчачим. У чоловіків навіть в героїчних картинах - емоційна манера спілкування. У "Самураї Чамплу" (2004) під час боїв кривлять обличчя, висловлюють обурення. Едварж Елріс зі "Сталевого алхіміка" постійно комплексує через свій маленький зріст, періодично влаштовує істерики.

 

×