Херсонський художник намалював 50 кілометрів афіш

Херсонський художник Валерій Попов створив 50 кілометрів афіш. Малює рекламу для місцевого кінотеатру "Україна".

"Художньої освіти не маю. Якось учителька в школі задала зобразити горобця, у мене вийшло найкраще. Вона й каже: "Ой, Валєра, як гарно. Ану спробуй аквареллю розфарбувати". Але сірої фарби не було, і я замалював коричневою. Учителька почала скандалити: мовляв, де ти коричневого горобця бачив? Відтоді фарби зненавидів. Потім у армії старшина побачив мої ескізи: "Попов, я тепер із тебе не злізу. Будеш казарму оформляти". Я навідріз відмовився, бо треба було фарбами малювати. Але наказ є наказ, і, як не дивно, стало виходити. Після служби збирався слюсарем працювати, але направили в "Кінотехпром" на художника-оформлювача", - розказав Попов і зазначив, що, на його думку, сучасні дизайнери малювати не вміють.

"Із останнього мене жахливо роздратувала афіша "Битви за Лос-Анджелес". Незрозумілі літаки, дорога. Про що фільм? Врешті, зробив текстову афішу. Краще грамотно вивести плакатний шрифт, ніж гидоту малювати. Як зараз пам'ятаю свою першу афішу. Дали щит 1,85 на 2,3 метра, сказали зобразити фільм "Здається квартира з дитиною". Там головну роль грав Віталій Соломін – зірка свого часу. Поставили задачу, щоб його впізнавали з першого погляду, бо глядачі йшли не стільки на фільм, скільки на актора подивитися. Змалював як дві краплі води", - пояснив художник і розказав, кого із відомих людей любить малювати найбільше.

"Висоцького хоч із заплющеними очима виведу. Ще люблю Михайла Пореченкова малювати. Статний, із вилицями, трохи неголений – справжній мужик. Водночас у ньому є якась дивна шляхетність. Кого б я не взявся малювати? Гітлера. Якось до мене онук підходить: "Дєда, Адольфа намалюй". Кажу: "Я тобі намалюю Гітлера. На попі, ременем", - зауважив Попов.

Скільки він отримує за свої малюнки і чому на його думку повернуться до мальованої реклами можна прочитати у журналі "Країна" № 34 (87) за 9 вересня 2011 року.

×