2 - 4 серпня у музеї народної архітектури та побуту "Пирогів" відбувся етнічний фестиваль "Жнива - Домоткань". Головною подією стали майстер-класи з ткацтва. З десяток майстринь показали, як прясти на веретені, тіпати льон, фарбувати нитки. Також на фестивалі провели жнивний обряд - жали снопа, молотили його, жорнами мололи зерно на борошно. На Великій сцені виступили фольклорні гурти, кіно на етнічну тематику показували у приміщенні школи.
"Ці ліжники споконвіку роблять тільки у нашому селі, - каже 52-річна Ганна Копильчук з села Яворів Косівського району, що на Івано-Франківщині. З п'яти років тче ковдри з овечої вовни. Майстриня сидить за столом під старою хатою-мазанкою. Веретеном пряде з сіруватої вовни товсті нитки. - Колись ліжники робили у кожній хаті. Тепер у селі на 2 тисячі осіб сотня чоловік цим займається. Як малі, то лізуть під руки, а повиростають, не хочуть ткати. Китайці нашу ідею ще не вкрали. Ті, які продають у київських переходах, від нас купують. Та перекупники беруть у тих, що погано роблять. А я поганого не зроблю".
Ганна Михайлівна привезла ковдри сірих, вишневих, зелених кольорів. Візерунок складається з ромбів і квадратів. Найбільші вивісила на паркані під церквою.
"Використовую штучні фарбники. Раніше варили натуральні. Та з рослин яскравих кольорів не вийде. Тільки пастельні - жовтуваті, зеленкуваті. Варили кору дуба. Але це довго. Потім у ній вовну треба виварити, а варена не така якісна. Хороший ліжник має бути густим, щоб палець не пролізав - ниточка в ниточку".
"Як від молі бережете?" - підходить відвідувачка, гладить рукою по яскравому ліжнику з рожевим і фіолетовим візерунком. Він розстелений на столі перед майстринею. За нього просить 500 гривень.
"А ми з міллю продаємо, - сміється. - Якщо його використовувати, то міль не заведеться. Ним можна застилати ліжко, класти на підлогу. У нас на весілля молода сідає на ліжник і подушку. Її так з хати виносять. Домовину теж ним накривають, а потім його віддають священнику. Один стелять під покійника".
Поруч стоїть новенький дерев'яний ткацький верстат. На ньому кілька готових рядків майбутнього ліжника. Ганна Михайлівна каже, що привезла малий верстат, аби показати. Вдома працює на триметровому в ширину.
"На один ліжник треба з тиждень, щоб вимити вовну, прополоскати її, посушити, посортувати, вичесати. Пряжу закуповуємо на Буковині і Закарпатті. Бо то слід тримати дуже багато овець. З однієї можна настригти три кілограми вовни. Якщо її вимити, то буде вдвічі менше".
3 
4880
Коментарі