"Усе, що вивчав у школі з української літератури, завжди було для мене ниттям і депресняком. Хіба у Котляревського знаходилося трохи чогось іронічного", - каже учасник гурту "Танок На Майдані Конго" Фагот (Олег Михайлюта - Gazeta.ua).
21-го лютого у столичній книгарні "Є" він прийшов підтримати проект громадського руху "Не будь байдужим!" "С.Е.К.С.". Абревіатура означає "Сучасне Епатажне Креативне Слово".
У рамках проекту активісти руху проводитимуть у старших класах шкіл уроки з сучасної української літератури. "С.Е.К.С." підтримали українські музиканти та письменники - Ірена Карпа, сестри Тельнюк, гурт "Гайдамаки".
"Влітку були Шевченківські читання під пам'ятником Кобзарю у Києві. Мене запросили щось з нього прочитати, - продовжує Фагот. - Захотів знайти у Шевченка щось позитивне, з посмішкою. Два дні переривав кілька сотень віршів і нічого не знайшов. А думки матеріалізуються - щоб завтрашній день, був позитивним, треба про позитивне думати. Тому це все на мене дуже тиснуло".
Разом з музикантом прийшов його колега по гурту Фоззі (Олександр Сидоренко - Gazeta.ua). За останні роки видав три прозові книги.
"Я трошки побув з іншого боку справи, - каже Фоззі. - Не скажу, що мої книжки - це література. Це швидше гра у неї. Якщо відверто, письменнику завжди доводиться боротися з собою, тому що хочеться вбити головного героя. Бо як в українських реаліях, може бути хеппі-енд. Можемо наївно думати, що позитивна література врятує світ. Але мені здається, що зміни у світі можуть змінити літературу. Як у країні, де ніхто не посміхається на вулиці, можуть писатися позитивні тексти".
До проекту приєдналося з 20 активістів. Серед наймолодших - вчорашні школярі, які зараз навчаються на молодших курсах вузів. Кожен обере улюбленого автора. Про нього розповідатиме на уроках літератури. Планують охопити сто українських шкіл.
"У класичній, як і сучасній літературі можна знайти все - це повноцінна цікава література. Інша проблема - ніхто не хоче шукати, - каже керівник проекту Катерина Поправка. - У школі не виходять за рамки програми. Наш проект має показати, що після 1970-х років українська література розвивалася, і не закінчилася Ліною Костенко та Дмитром Павличко. Хочеться, щоб школярі знали про існування Сашка Ушкалова, Сергія Жадана та інших. І не обов'язково плакати і страждати. Життя складне, але таке воно є, і треба навчитися насолоджуватися ним".
Щоб провести урок, учасники проекту домовляються з вчителями. Їх шукають переважно через Інтернет.
"Вишукуємо прогресивних вчителів-ентузіастів, які залюблені у своє місто, які не дають цікавим матеріалам залежатися у шухлядах, - розповідає лідер руху "Не будь байдужим!" Оксана Левкова. - Інколи виходимо на директорів. Але вони, як правило, заквашені по-чиновницькому і належать до "табачницької" ієрархії. Щоб правильно налаштували спілкування, є пару професійних секретів: приходити не у декольте і не у коротких спідницях".
Після закінчення презентації учасники проекту йдуть на перший урок до столичної школи №49 з поглибленим вивченням французької. На уроці побувають нові волонтери проекту - три студентки з Києво-Могилянської академії та студент першого курсу Національного економічного університету, 17-річний Вадим Ковадло. Незабаром їм самим доведеться проводити уроки.
"На останньому уроці з української літератури вирішив розповісти своїм однокласникам про Любка Дереша, - каже дорогою Вадим. - Однокласники просто шаленіли, коли я читав деякі уривки. Почав читати Дереша, бо бачив його книжки у знайомих однолітків. Спочатку мені дуже сподобалося. Коли став дорослішати, менше став любити Дереша, бо його епатаж вже не так бере. Зараз відкрив для себе Жадана та Іздрика. Дуже подобається жаданова комуністична іронія про солідарність домогосподарок і менеджерів. У Іздрика подобається постмодерна мудрість. Знаю дівчину, яка курила з Іздриком траву. Казала, що він кльовий, але трохи зверхній. І Дереш класний дядько, чистий буддист. На презентації його книжки "Голова Якова" прочитав Дерешу свій вірш, який написав прямо на презентації. Він сказав, що це скоріше не вірш, а замальовка, але достатньо кльово і порадив не кидати цього. Ця фраза мене досі надихає".
Батьки Вадима з Тернопільської і Житомирської областей. Сам виріс у Києві. Каже, що до десятого класу говорив з однокласниками російською.
"Потім перестав сприймати російську мову. У мене був ніби поріз усередині, коли її чув. Раптом заговорив українською. Спочатку однокласники це не сприймали, потім почали зі мною самі переходити на українську. Коли на якомусь уроці виголошував палку промову, вони самі запалювалися і до кінця дня самі говорили українською. Це вважаю великим своїм досягнення".
У школі активістів зустрічає директор і вчителька літератури Тетяна Дмитрівна. У класі вже чекають десятикласники. Сьогодні розглядають символіку у романі Ольги Кобилянської "Земля".
Учасники проекту отримують наприкінці заняття кілька хвилин, щоб сказати про своїх улюблених письменників. Найбільше згадують Сергія Жадана. На перерві домовляються про проведення уроків з сучасної української літератури.
"Ми готові. Але хіба у четвертій чверті. Зараз у нас дуже завантажена програма, - каже насамкінець вчителька Тетяна Дмитрівна. - Діти встигають хіба пробігти твори з основної програми. Вони не встигають засісти у головах. Дві години дали на "Землю". Це дуже мало для такого твору. Думаю, час читати сучасну літературу у них з'явиться вже після закінчення школи".
3 
4880
Коментарі
2