Українська телеведуча й акторка Національного академічного театру ім. І. Франка Наталія Сумська впевнена, що столичні театральні працівники "зголодніли" за виставами українських авторів.
Про це вона розповіла в інтерв'ю Gazeta.ua.
На вашу думку, хто або що може українізувати театр?
На щастя, є штовхачі цього процесу – письменники. Вони дають основу, від якої не варто ухилятися. Голодні всі наші театрали, бо хочеться своє виводити на сцену. Мені якось довелося поборотися за нашого класика – Івана Нечуя-Левицького. Як його хотіли спаплюжити!.. І це біда. Пазурами Україну розривають, але вона живе. Із літературою як основою до вистав – проблема. У кого стане мужності, сил боротися за справжність мови? Тобто перекласти на живе втілення? Адже це треба мати смак, талант.
Кого б могли виділити із сучасних письменників?
Мені здається, це буде образливо когось виокремлювати. Тут обов'язково будуть ревнощі. Про іноземців легше говорити, ніж про своїх. Адже це колеги, співвітчизники. Тому зустрічаємось як рівні браття. А от об'єднати мистецький, поетичний і книжковий світ було б якраз доречно. Бо вже ніби на часі. Не вистачає нашої спільної потужної сили, яка б щось додала до суспільства, яке, на жаль, зараз дуже страждає.
У вашому театрі ставлять вистави нових українських літераторів?
Так. У нас є вистава Юрія Одинокого "Гімн демократичної молоді" за мотивами творів Сергія Жадана. На жаль, через свою зайнятість я не змогла познайомитися з автором. До речі, у нас нова тенденція у театрі – давати виконувати роль матерів або старших людей молодим акторам. Тому тепер я з колегами трішки обділена. Зараз такий новий метод, віяння у театрі. Це, можливо, цікаво самим виконавцям, але обділяє старших людей-акторів, які могли б ці ролі запросто зіграти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ольга Сумська була закохана у чоловіка своєї сестри
То у вас з'явився вільний час? Чимось зайнялися цікавим?
Я би зайнялась. Я завжди у пошуках твору, який би можна було інсценізувати. Хай би це був сучасник, наприклад, твір Михайла Слабошпицького. Я постійно вишукую, ходжу, вбираю, як губка. Але треба знати ідею – про що зараз потрібно ставити і що було б доречно, але не згубно. У жодному разі не депресивне. Глядач після закриття завіси має вийти і ще тиждень "перетравлювати" побачене.
Яка нова вистава найбільше запам'яталася останнім часом?
У нас зараз вийшла хороша вистава за Стефаником. Коли ми зайшли на малу сцену, де вона ставилась, аж відкрили рота. Наскільки це було щиро, по-справжньому, зі збереженням етносу, мови. Я прихильниця такого виду театрального мистецтва. Щоб не літературною мовою було написано, а з використанням діалекту. Це мої мрії. Тому треба працювати.
На вашу думку, чи можливі найближчим часом позитивні зміни у суспільстві?
Я не прихильниця таких світлих думок. Не певна, що у суспільстві настане той щасливий безмежний час, коли у всіх буде все, і зацвітуть райські квіти. Я просто бажаю нашій театральній Україні зберегти те, що є. А я робитиму все, що залежатиме від мене. Поки ще жива, молода і можу працювати.
Чи почуваєтеся щасливою?
Щастя безтурботне, мабуть, тільки там, у раю. Десь високо-високо. А людина завжди приречена на певне подолання: чи то загалом з усією країною, чи певної конкретної долі. Я думаю, що це відчуття (щастя) охоплює різні стани. І загалом складає людську сутність, відчуття життя.
3 
4880
Коментарі
3