"Незалежність не дається назавжди - за неї треба боротись" - латвійський фотограф Ілмарс Знотиньш

4

Фото: надані Національним Художнім Музеєм України

"Пройшовся центральними вулицями Києва, побачив барикади, і у мене виникло відчуття "дежа-вю": те саме я бачив і переживав у Ризі у 1991 році," - розповідає латвійський фотограф і куратор Ілмарс Знотиньш. Він привіз до Києва фотовиставку "Наш шлях до незалежності", яка проходить у Національному Художньому Музеї України.

"Людська пам'ять на стільки коротка, що весь час мусимо нагадувати собі про те, що сталося нещодавно. У цій виставці зібрав найкраще, що латвійські фотографи зняли про нашу боротьбу. У фотографії є така здатність: вона промовляє без слів, і водночас, її дуже важко трактувати по-своєму. Те, що ви побачите на виставці - історія Латвії. Те, що відбувається зараз у вас - жива історія," каже куратор.

50 світлин авторства дев'ятьох кращих латвійських, литовських та естонських фотографів розвісили у залах на другому поверсі музею. Хронологічно фото відображають події від 1989-го року, коли латвійці почали боротьбу за незалежність, до ранніх 2000-х, коли Латвія вступила до НАТО та ЄС. Чорно-білі фото 14-річної давнини вражають схожістю із світлинами Майдану: мирним демонстрантам у Латвії в січні 1991 протистояв озброєний ОМОН. На одному із знімків люди гріються біля вогнища на центральному бульварі у Ризі, на іншому - молодята одружуються на фоні барикад, ще на одному фото - поранені та втомлені мітингувальники лежать на підлозі Домського собору, де розгорнули медпункт, майже так само, як і в Михайлівському у Києві.

Окремий цикл робіт присвячений акції "Балтійський шлях", що відбулася 4 травня 1990 року. Майже 2 мільйони людей взялися за руки на шосе Таллін-Рига-Вільнюс, демонструючи цим своє прагнення свободи і незалежності. Люди тримали національні прапори своїх держав, багато хто привів на акцію малих дітей. Усі фото на виставці чорно-білі, окрім одного: на ньому зображена калюжа крові на асфальті і кілька квітів. Це пам'ять про чотирьох загиблих латвійців у боротьбі за незалежність.

"У часи нашої боротьби я був студентом, мав 23 роки, якраз проходив практику у Латвійському телеграфному агентстві," - пригадує Ілмарс. "У ніч на 13 січня 1991 року чергував, знімаючи революцію. Пам'ятаю, лежав за ящиками із піском, яким користувалися двірники, намагався щось зняти. Чую - якісь поштовхи у ящик, ніби хтось камінням кидає. На ранок побачив - то були кулі, а не каміння. Але у той момент зовсім не думав про небезпеку. Так само про це не думали хлопці, що загинули на Майдані, їм був важливий результат. Цією виставкою хочу нагадати усім, що свобода і незалежність не даються назавжди. За них треба боротися і розповідати про цю боротьбу своїм дітям."

Виставка триватиме до 18 травня.

×