"Посидіти в тиші - це розкіш" - у Києві виступить Андреа Бочеллі, один із найкрасивіших голосів світу

11

З хорошим, оптимістичним. Це перша зустріч з українською публікою. Мене неодноразово запрошували до Києва, але через щільний графік не вдавалося приїхати. Не знаю, чого саме очікує від мене український глядач, але я намагатимуся, аби люди повернулися з концерту щасливі. У цьому й полягає суть професії артиста.

Мабуть, так. Кожен був би щасливий, якби до нього прийшли й сказали: "Ми хочемо зняти про тебе фільм у Голлівуді, і зіграє в ньому Антоніо Бандерас". (Стрічку зняв британський кінорежисер та сценарист Майкл Редфорд, автор фільму "Поштар". - Gazeta.ua). Це ж мій життєпис - не просто книжка. Прем'єра запланована на вересень, напередодні київського концерту.

 

Так, день народження - 22 вересня, а виступ у Києві - 23-го. Можна сказати, що святкуватиму на сцені з киянами.

У родинному колі. Думаю, дружина і донька прилетять разом зі мною в Україну: ми часто їздимо у такому складі на гастролі. Я багато чув про Київ - стародавнє місто.

На жаль, ні. Я майже ніколи не маю змоги познайомитися з містом, де виступаю.

Мені вдається відпочити і під час виступу. Так, це фізичне навантаження, як і будь-яка робота, але це улюблена справа. Музика - це робота і хобі. Багато людей проживають життя, займаючись тим, що їм зовсім не подобається, - для заробітку або за звичкою. І тільки мріють про таку можливість поєднувати приємне з корисним, як у мене.

Люблю, але це для мене така розкіш - просто посидіти в тиші. Щось нездійсненне. Я думаю, будь-хто із музикантів вам скаже те саме.

Принцип простий, його можна вмістити в одне слово: "Красиво". Коли чую якусь річ, яку мені пропонують, сам себе запитую: "Андреа, це красиво?". Якщо так, беру в репертуар. Байдуже, це "солідна" класика чи поп-музика.

Я й оперу не полишив: буквально днями закінчив роботу над записом "Сили долі" Джузеппе Верді. Скоро вийде диск.

Легко в усіх, крім нудного. От коли тобі самому нудно, не потрібно, так само буде й публіці.

Здивування: невже ви чули абсолютно всі голоси на планеті, що дійшли такого висновку? Хоча компліменти приємні кожному. Іноді люди кажуть: "Оця пісня у вашому виконанні стала саундтреком до мого життя". Або: "Ми з дружиною під оцей ваш запис виконували свій перший шлюбний танець". Або познайомилися, коли звучала ця пісня. Коли таке чую, переконуюся, що все в житті недарма.

Я люблю open-air. Відкритий майданчик дає відчуття свободи - і мені, і публіці. Тому якщо концерт влітку або на початку осені, коли ще тепло, я з задоволенням обираю стадіони, арени просто неба. Мені здається, у закритих залах неможливий такий "політ".

Так. А ще тому, що я лишився сільським хлопцем із Тоскани, який із дитинства знає, що таке коні, ферма, виноградники.

Я ж італієць. А італійці вміють і робити вино, і продавати, і вживати так, аби воно давало задоволення і не робило шкоди. І пригощати друзів, звісно. Кажуть, у цьому українці схожі на італійців - такі ж гостинні і щирі.