3-4 серпня відбувався 7-ий фестиваль українського опору "Бандерштат" на іподромі в Луцьку. Його відвідали близько 4 тисяч людей з Одеси, Харкова, Києва, Луганщини, Черкащини, Львівщини, Рівненщини, Тернопільської області та Білорусі. Квиток на Бандерштат коштував 60 грн. за день або 100 грн. за два.
- Відкрийте сумку, будь ласка, - чемно просить охоронець у білій сорочці на вході до іподорому. На Бандерштат заборонено проносити алкоголь чи вживати його на території. Охорону фестивалю забезпечувала місцева міліція та учасники громадської організації "Патріот України".
- Так, там у мене пляшка горілки, - блондинка в рожевій сукні показує пластикову пляшку мінералки, блокнот і телефон у сумці.
- Відкрийте пляшку, подивлюся, що там у Вас?
- Ага, я дуже люблю пити "вадяру", - сміється дівчина.
- Може, Ви не собі несете, - охоронець нюхає вміст пляшки і пропускає дівчину на фестиваль.
Посеред території стоїть сцена, по обидва боки якої висить національний синьо-жовтий прапор та червоно-чорний стяг ОУН. На банерах напис - "Націоналізм - ідеологія молодих".
На території діє ярмарок етно-продукції, де можна придбати хенд-мейд сережки, лляні торби, вишивані сорочки. Поряд стоять ятки з їжею та напоями. Квас тут коштує від 1 грн., лимонад - 7 грн., вареники з вишнями або картоплею за 7 грн. За пластмасовий столик 5-ро музикантів івано-франківського гурту "КораЛЛі" несуть свої порції вареників. За 20 хв. у музикантів саунд-чек.
- На українській сцені є достатньо виконавців, які не просто копіюють західних зірок, а роблять щось своє цікаве, - каже у сопілкар команди Мишко Адамчак. - Не важливо, який стиль музики граєш, ти досягнеш успіху й однозначно знайдеш свою нішу, якщо цілеспрямовано працюєш, не стоїш на місці, пишеш тексти, знімаєш кліпи, постійно виступаєш. Ми багато їздимо по фестивалях. Переважно виступаємо на концертах пізніше, але намагаємося послухати молоді гурти, що йдуть перед нами. Багато цікавих. Може, не вся їхня програма чудова, але є елементи. Зрештою це через недосвідченість. Молодим гуртам складно пробитися. Ми у свій час перелопачували всі можливості. Намагалися вести перемовини, потрапляти всюди, куди тільки можна. Штурмували фестивалі, закриті концерти, будь-які виходи в ефір. Воно робить своє по чуть-чуть. Головне, не опускати руки. Порівняно з топовими гуртами ми нічого не заробляємо. Якщо порівняти з молодими - ще може бути. Всі учасники "КораЛЛі" мають ще якусь свою справу. Також робимо ще якісь проекти. Наприклад, 4 роки поспіль організовуємо фестиваль "Карпатський потяг".
На фестивалі працює дитяче містечко, де малята можуть власноруч зліпити глечик, розмалювати торбу, зробити прикраси з соломи. Над ватманом схилилося 4-ро дітей. Малюють по ньому пальцями, вмокнувши їх перед тим у фарбу.
- Хочу помалювати, але замажуся, - каже бабусі 5-річний Арсен.
- Фарба легко змивається водою. Сідай до нас, - волонтерка ставить пластмасовий стакан із водою поряд дітей.
До сцени на саунд-чек гурту "Тартак" прямує Олександр Положинський. За ним по траві на каблуках йде білявка у короткій бежевій сукні. Команда є хедлайнером першого дня фестивалю.
- У світовій музиці за останні 5 років мало що нового з'явилося. Ідеї якісь є, але нема нічого такого, щоб щось аж сильно вразило. Виникають вдалі композиції, але потужного явища нема, - каже Сашко Положинський. - Можливо, зараз такий період. Людство стоїть на порозі радикальних змін. Світ швидкими темпами змінюється. Ще 5 років тому не було iPad. А це спричинило радикальну зміну світогляду нового покоління. І це за кілька років. Але розвиток технологій не сприяє виникненню нових ідей у музиці. Якщо порівняти перегляди в інтернеті якоїсь реально класної пісні і придурка, який щось страшне виробляє, більше переглядів буде переважно в придурків. Треба, щоб це було смішно, недовго. А пісню треба аж три хвилини слухати. Якийсь придурок сраку покаже - 5 секунд вистачить.
Перед відкриттям музичної сцени відбуваються гутірки з ветеранами УПА, політиками, громадськими активістами і журналістами.
- В маршрутках наліпки такі є "Хочеш вийти - кричи". Мені справді хочеться закричати "Зупинися тут!". Але пряме виконання того прохання може загрожувати життю інших пасажирів, бо водій може сі настрашити. Тому просте питання: чому ви те наклеїли? Я є пропагандистом в Україні простих питань, - з канадським акцентом каже журналіст Роман Вінтонів, у ролі ведучого телеканалу УТ-Торонто Майкла Щура.
- Які прості питання Ви поставили б Януковичу? - питає слухач Олександр Гуч.
- Я би запитав: "Вікторе Федоровичу, як зараз виглядає звичайний продуктовий магазин?" - відповідає Майкл Щур.
- Важко виразити українську політику одним словом. Тут діти є? А закрийте їм вуха. Вибачте, але іншого слова як "піз..ц", я не придумав". Я сі постійно посміхаю. Люди в Україні не посміхаюці. Коли даю в маршрутці гроші, водій мене ненавидит. Чоловіче, я даю тобі гроші, щоби ти мав за що хліба купити. Чомусь всі один одного ненавидять.
- Така українська натура? - гукає з натовпу слухачка.
- Нє, то натура гандонів. Вони яскраві самі по собі, їх видко. Вони сі блистять на сонці. Гандони не можу сі посміхати, бо їх отако стягує. Ми всі маємо наважити сміятися, не зважаючи на присутність гандонів. Вони були, є і будуть завжди.
Також гутірки провели політики Юрій Луценко та Олесь Доній, журналіст Мустафа Наєм, Микола Княжицький. Також лекцію на фестивалі мав прочитати журналіст і телеведучий Юрій Макаров. Проте через хворобу він не зміг приїхати до Луцька.
За два дні фестивалю на музичній сцені фестивалю виступили 27 музичних гуртів, на літературній - близько 60 поетів. Відбулася реконструкція бою між вояками УПА та солдатами вермахту. Відвідувачі фестивалю могли відвідати заняття з йоги, взяти участь у турнірі з армреслінгу, постріляти з лука, зробити національне тату.
3 
4880
Коментарі
53