Бестселерами на батьківщині стали усі чотири романи чеського письменника Ярослава Рудіша. Він нещодавно побував в Україні та представив переклад своєї книжки "Останні дні панку в "Гельсінкі".
- Яку місце зараз займає чеська література у літературі європейській?
- Раніше ми були значно популярніші у світі. Зокрема через Празьку весну. У 1960-х були популярні імена Мілана Кундери, Богуміла Грабала. Вони досі відомі, чого не можу сказати про сучасну чеську літературу. Мені здається, що про сучасну українську чи польську літератури, скажімо, у Німеччині знають більше ніж про чеську.
- "Останні дні панку в "Гельсінкі" вже видали у чотирьох країнах. Яким треба бути автором, щоб перекладали за кордоном?
- Просто піднімаю цікаві та актуальні теми. Але мені таки щастить. Бо є багато достойних авторів, які не можуть пробитися. Ніколи не можна передбачити, в який момент доля посміхнеться. Коли вийшла у Чехії книжка "Тихо", на неї були досить погані рецензії. Через шість років її видали в Німеччині, і відгуки були просто супер.
"Тихо" - це роман про зміну Праги через 20 років після оксамитової революції. Про те, що вона перетворюється на туристичне місто і туристи витісняють місцеве населення на окраїну. Місто перетворюється на брутальну туристичну метрополію. Можливо, ще через 20 років Прага буде тільки туристичним центром. А потім туристам вона набридне і вони будуть їздити в інше місце. А замість Праги залишиться пустеля. Насправді вона дуже маленька, особливо Старе місто. Зараз важко пройти через натовпи туристів.
- В одному Вашому романі дія відбувається у трамваї, в іншому - в метро. Про які ще види транспорту писатимете?
- Я дуже люблю різні транспортні засоби, особливо залізницю. Вважаю, що вона є невід'ємною частиною Центральної Європи. Мені сподобався роман Сергія Жадана "Anarchy in the UKR", бо видно, що він теж небайдужий до залізниці. Події мого роману "Небо під Берліном" відбуваються у берлінському метро. А дія книжки "Тихо" - у празьких трамваях. Дуже люблю старі празькі трамваї. Вони ще їздять у Східній Німеччині. Навіть у вас такі бачив. Хоча трохи розчарований, бо думав, що їх у вас більше. Справді, метро і трамвай - ніби герої книг на рівні з людьми. Писав і про літаки, і поїзди. А ще хотів би створити "піший" роман. Люблю багато ходити пішки - у містах, у горах. То чому би про це не написати?
- Їздили у київському метро?
- Так, от саме сьогодні проїхався. Спеціально пішов, бо не знаю, чи випаде іще така можливість. Київське і празьке метро мають багато схожих станцій. Обидва - дуже глибокі. У нас взагалі хочуть замінити усі старі ескалатори на нові. Старі їдуть швидко, тому багато хто падає, особливо старі люди. Інколи їдуть так повільно, що спускаючись униз, можна прочитати цілу газету.
У московському бачив жіночок, які сидять у будках і слідкують за порядком. Гадаю, це дуже складна робота. Всі вони працюють під колосальною напругою. Дивляться кудись у невідомість. Ці тітоньки нагадують охоронців входу у підземний світ. Придумали з другом задля розваги з ними вітатися. Підходили, посміхалися, казали "Привіт!". А ті нас ніби не помічали. П'ятеро - розсміялися. Не чекали, що хтось до них взагалі звернеться. Москва на мене справила гнітюче враження. Усюди ходять солдати, міліція. А в Мавзолеї взагалі здалося, що ми на карнавалі мумій чи на горрор-шоу. У Києві набагато затишніше, і пиво тут смачне. Ваше "Львівське" може конкурувати із нашим "Старопраменом". В усіх слов'янських мовах "пиво" - це "пиво". Кожен зрозуміє. Хтось мені говорив, що навіть у китайській є таке слово. Мабуть, це єдине, що можна зрозуміти в китайській. Знаючи лише це слово, в Китаї можна себе врятувати. Бо коли п'єш саме лише пиво, то можна якось вижити. Пиво - калорійне, дає енергію. Також у вас чудовий коньяк. Чехи його не навчилися робити.
- Де ще хотіли б побувати?
- Є люди, які прагнуть поїхати до Мексики, Індії чи Таїланду. А мені цілком вистачає Європи. Бо є багато місць поряд, а ми про них нічого не знаємо. Кожен з нас має дослідити спершу свою рідну місцевість, а тоді їхати кудись іще.
2 
4880
Коментарі