"Іванка у мене вийшла занадто делікатна, нагадує ангела, є втіленням усіх чеснот. Мені йшлося про те, щоб героїня достукалася до сердець польських читачів", - каже польська письменниця Барбара Космовська про свій новий роман "Українка". Його головна героїня Іванка з Дрогобича у пошуках праці їде до Польщі. Знаходить місце хатньої робітниці. На чужині їй ведеться не найкращим чином. Адже вона є тільки українкою - синонімом до слова "прибиральниця" у Польщі.
- Що підштовхнуло до написання "Українки"?
- Мене лякає, коли про народ, який люблю, кажуть не завжди приємні речі. У часи мого дитинства і юності багато поляків виїжджали на заробітки за кордон, зокрема до Німеччини. Коли поверталися, я заздрила, що ті жують гумку, носять справжню німецьку запальничку і мають Мерседес. Ця заздрість проходила, коли вони починали розказувати, що довелося забути про свої справжні професії, як тяжко довелося працювати, скільки зазнали приниження. Тепер коли бачу інший міграційний рух до нас зі Сходу, не можу залишатися байдужою.
Звичайно, не всі погано ставляться до працівників з ваших країв. Серед моїх знайомих багато-хто наймає українок і трактують їх як членів родини. Такою людиною є Кристина Янда (відома польська актриса - Gazeta). Багато років за подругу і домогосподарку вона має українку. Говорити, що у Польщі до українців всі ставляться з неприязню, було б черговим стереотипом.
Коли думала над романом, мені також йшлося про Другу світову війну та події після неї, про стосунки на польсько-українському прикордонні. Моя Іванка не знає війни. Звичайно, вона чула про події на Волині, зустрічала історії про те, як поляки вирізали якесь українське село. Іванка думає: "Але війна була давно, я нічого поганого не зробила. Навпаки, я сучасна європейська дівчина, талановитий музикант". Саме таку чисту Іванку я вислала до Варшави. Вона щоразу дивується, що її українська мова привертає на вулиці увагу перехожих.
Поруч з Іванкою у сюжеті з'являється амбітна полька на ім'я Іґа. Вона представляє тих своїх співвітчизниць, які вважають українок загрозою для родини. З одного боку це принизливо, з іншого боку - можу українок тільки привітати. Бо за цим стереотипом може стояти усвідомлення власних недоліків. Польські чоловіки вважають українських жінок чудовими дружинами, які дбають про сім'ю, працьовиті, їм подобається класична родина, де жінка повинна бути матір'ю і дружиною. Наша молодь однакова. Хіба українські дівчата знають краще іноземні мови, намагаються бути європеїзованими, хочуть змінити свою ситуацію. Польки знаходяться у кращій ситуації і думають, що увесь світ так виглядає. Тому їхні прагнення вибитися і реалізувати себе менші.
Читала одну статтю про стереотипи, а сміялася так ніби читала Гоголя. Для поляка український чоловік - це скандаліст, п'яниця, домінує над дружиною, ледар. Поляка ж українець бачить так - скандаліст, п'яниця, тиран, лінивий, хитрун, не любить працювати. І я подумала: "Які ж ми близькі одна одній".
- Негативний стереотип стосовно українок приверне увагу польських читачів до книжки чи навпаки відштовхне?
- Коли працювала над книжкою, чула відгуки: "Кого це цікавить?". Вас би здивувало, скільки читачів, особливо жінок, чекають на "Українку". Коли приїхала у травні на книжковий ярмарок до Варшави, дізналася, що книжка була на ринку лише тиждень. Треба вже робити наступний тираж. Однак, коли спілкувалася зі знайомим видавцем, до мене прискочила її подруга і запитала: "Для чого пані пише такі дурниці?". Я відповіла, що вона схожа на Гітлера, нагадує фашистів. Сказала, що краще б вона прочитала книжку. Потім вона підійшла до мене з романом за автографом, але не для себе.
- Як працюєте над образами своїх героїв?
- Дуже прискіпливо. Хочу, щоб мої читачі ототожнювали себе з ними. Якщо пишу юнацький роман, намагаюся читати більше статей про цю вікову групу, про їхні проблеми. Доводиться спілкуватися з людьми, які дуже відрізняються від нас, коли ми були у їхньому віці. Вчуся мови молоді. Але у романах нею не зловживаю. Не варто цього робити, аби не вважали своєю в дошку, не думали, що заграю з ними. Щоб знати проблеми молоді, часто заходжу на інтернет-форуми, де молодь ними ділиться, обговорює їх. Крім того у моїй бібліотеці літератури з психології більше ніж філологічних видань.
- Яким є герой у сучасній польській літературі?
- Жінка є сильною. Проте усе частіше з'являється образ невротичної і пригнобленої героїні. Герой жіночих романів - це чоловік неуважний, який пропустив момент проявити свій героїзм, піддався маніпуляціям, не намагається покращити ситуацію - нехай буде, як буде. Мій українець з роману, Микола, нічим не особливий, не є опорою для Іванки. В певний момент виявляється егоїстом, замкнутим на собі, незадоволеним з того, що у подорожі Польщею його супроводжує Іванка. Чоловік польської героїні - нереалізований, холодний, байдужий, шукає приємностей поза домом.
Зараз чоловікам важко знаходитися у зв'язках з сильнішими жінками. А одночасно вони хочуть далі бути лицарями та героями. У книжках спрямованих на великий продаж, чоловік буде добре дбати про свою жінку, кохати її, переживає тисячі любовних піднесень і падінь. Почитати хоча б Януша Вишневського. Його герої у вічному конфлікті з самими собою. Вони трагічні, мають нещасне кохання, нерозуміння світу. Любов тут або все подолає, або буде до кінця нещаслива. Це є найкращий рецепт на бестселер. Мені більше до вподоби герої, які не тільки розбираються зі своїм коханням, а намагаються себе знайти у цьому божевільному житті.
2 
4880
Коментарі