Акція "Відкрита бібліотека" пройшла у криворізькому парку "Шахтарський" на Дніпропетровщині. Її організували в рамках мандрівного фестивалю "З країни в Україну". Його мета - зберігати і поширювати культурні цінності українського народу.
"Відкрита бібліотека - це майданчик для спілкування. У великих містах ми маємо точки для збору книжок. Сортуємо їх, відбираємо. І веземо подорожувати Україною, - каже Марина Лазаренко, куратор відкритої бібліотеки. - У кожне місто привозимо нові книжки для місцевих бібліотек. А ще організовуємо зустрічі з письменниками. Цього разу приїхав поет і публіцист Павло Коробчук, до того були Іван Андрусяк, Богдан-Олег Горобчук, Олег Коцарев".
За словами Марини Лазаренко, мешканці Кривого Рогу брали публіцистику, поезію та історичні романи. Молодь цікавилася мистецтвом і філософією.
"У нас є колекційні видання, наприклад "Енеїда", самодруки 1937 року, видавництва Торонто і Мюнхену. Поговорити з людиною, яка читала ті ж книжки, що й ти - це велика насолода, про яку останнім часом забувають", - додає Марина Лазаренко.
Щоб узяти книжку, людина мала розповісти волонтерам, навіщо їй вона.
"Була жінка, яка любить Байрона. Вивчала англійську, щоб читати його в оригіналі. У нас знайшла книгу цього автора. А ще один чоловік знайшов 3-й том 7-томника, саме той, якого йому бракувало", - розповідає куратор відкритої бібліотеки.
Формат бібліотек потрібно змінювати, вважає Марина Лазаренко. Бо змінилися потреби суспільства. І людей лякають похмурі читальні зали і тиша в них.
Харківський літературний музей провів із дітьми заняття "Вирушай у літературну мандрівку по всьому світу".
"За мотивами книжки Роальда Дала "Чарлі і шоколадна фабрика" діти мандрували до Великої Британії. І міркували про солодощі. Найбільше їм хотілося б мати м'ятні желейки - для сусідського хлопця, щоб той місяць ходив із зеленими зубами. Або губосклеювальну халву для балакучих батьків і невидимі шоколадки, щоб їсти на уроці, - розповіла Марина Куценко з Харківського літературного музею.
Дорослим харків'яни прочитали лекцію про інформаційні війни.
Коментарі