Костянтинівка на Донеччині - це 2-е місто на маршруті фестивалю "З країни в Україну". Усього протягом липня творчі майданчики об'їдуть 11 міст Донецької, Луганської, Запорізької та Дніпропетровської областей.
За умовами фестивалю, музиканти мають відвідати кілька військових частин. І виступитимуть безкоштовно. Тоді, кажуть, у людей інша мотивація. Тож їдемо до сусідньої Дружківки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фестиваль "З країни в Україну" підбиває перші підсумки на Донбасі - ФОТО
Дорогою місцевий активіст 63-річний Анатолій Водолазький показує документ Героя України.
"Коли у Дружківці був ДНР, я вийшов до міськвиконкому з українським прапором. Тоді по всіх адміністраціях розвішували денеерівські та російські прапори. Я зробив це на знак протесту. Подзвонив до міліції, попередив: 22 травня о 15:30 вийду на площу Леніна. Попередив місцеву газету. На той час денеерівці вже почали вбивати, катувати людей.
Простояв хвилин 10. Хтось плювався, хтось показував, що я хворий на голову. Місцевий художник почав кричати: "Викликайте денеерівців". Ті були у міськвиконкомі. Натягли на голову мішок і повезли в Краматорськ", - каже Анатолій.
У полоні йому вибили більшість зубів. Недавно волонтери знайшли гроші, щоб вставити їх.
Один із батальйонів дислокується у колишньому профілакторії. Будівля стара і напівзруйнована. Були труднощі з водою, пробурили свердловину, каже заступник командира батальйону Віталій Мульський, 37 років:
"Наш батальйон з листопада 2014-го на Донеччині. Спершу були в Костянтинівці, тепер у Дружківці. Спочатку місцеві ставилися до нас насторожено. Та на початку 2015 року більшість уже визначилися, за кого вони.
Найважчим випробуванням для частини був Донецький аеропорт. Про інші об'єкти першої лінії говорити не можу, поки все не закінчиться", - каже Мульський. Він родом із Трускавця на Львівщині.
Поки триває концерт, майор нашвидкоруч друкує музикантам грамоти.
Військові знімають виступи на телефони і просять сфотографуватися з артистами. Найбільше охочих зробити знімок поряд із дівчатами у довгих сукнях із глибокими вирізами на спинах з гурту "Врода роду".
"Можна з вами сфотографуватися? - питає у мене майор у футболці з вишивкою. Пояснюю, що я журналіст. - Ви так на донечку мою схожі. Їй, правда, 5 років. Чорнява і з кучериками. Їх важко розчісувати, тільки на мокре волосся. Вчора телефонувала: "Татку, я тебе дуже люблю. Привези мені песика". Дорожчих слів я не чув".
До Костянтинівки їдемо в об'їзд. Бо міст на ремонті. Відновлювати його почали навесні. Обіцяли за 3 місяці завершити, але закінчилися гроші. Тепер кажуть, що зроблять до осені. На в'їзді чути різкий запах з очисних споруд. Волонтери жартують: про те, що заїхав у місто, можна дізнатися з заплющеними очима.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Донбас - це люди без історії. Дивляться досі російські канали"- історик
На хрущовських 5-поверхівках міста багато мозаїк. Одна присвячена космонавтиці.
"Колись у Костянтинівці було 27 підприємств. Виготовляли ілюмінатори для космічних кораблів. 20 підприємств у 1990-х закрилися", - каже історик Володимир Березін.
Обабіч дороги - стовп із моделлю ракети. На ній написано "Волю Надії". Таку акцію провели місцеві активісти на день народження Надії Савченко.
"Тепер Надя на волі, а надії волю треба давати завжди", - усміхається Володимир.
Кілька років тому в Костянтинівці утворилася велоспільнота. Спершу називалася "Велоконст", тепер - "26 дюймів". Її керівник 29-річний Олексій Луценко кілька років не користується громадським транспортом, має автомобіль, але їздить лише іноді.
"Коли тут був ДНР, брав тільки велосипед, бо авто могли забрати (28 квітня 2014 року бойовики ДНР захопили будівлі міськвиконкому і міліції в Костянтинівці. 8 липня - сили Нацгвардії та військові підрозділи звільнили місто. - Gazeta.ua). Машину беру тільки коли треба дітей відвезти чи за місто поїхати.
Організував велоспільноту у 2011-го. Бачив когось на ровері, підходив: "Давай обміняємося телефонами, може, поїдемо разом на річку чи ще кудись". Тепер у нас 40 активістів, а спільнота в соцмережах об'єднує більше півтисячі велосипедистів міста. Організовуємо походи, ділимося маршрутами.
Я вчився в Донецьку. Там було багато ініціативних людей. Окупація міста - це, звісно, дуже погано, але Костянтинівка від цього виграла. До нас перебралося багато представників донецької еліти. Таких легко помітити, вони не виписуються в тутешні рамки", - каже Олексій.
"Окупація Костянтинівки мені запам'яталася тим, що всі ходили з баклажками. 2 місяці води не було. Хліба бракувало, паніка, - каже бібліотекар Світлана, 42 роки. - Зранку на роботу йшла з 5-літровими пляшками. Після роботи заходила по воду. Її привозили в машинах. Ідеш вулицею - всі з цими синіми пляшками.
Ми тоді ходили з подругою на мітинг сепаратистів глянути, що відбувається. Там були не наші. Якісь люди, явно чужі, казали на камеру російському каналу, що хочуть в Росію".
5 липня Костянтинівка святкує 2 роки звільнення.
"Пригадую той день. З роботи нас швидко відпустили. Сказали, що буде наступ. Додому мені йти через шляхопровід, 40 хвилин. На вулицях - нікого. Моторошно. Йшла через міст і бачила, як по шляхопроводу в бік Донецька рухалася колона денеерівців. Військові машини виходили з міста.
Потім прийшли наші. Біля міськвиконкому стояли кілька БМП. Хтось військовим приніс харчі. Була пара з дитиною - купили цигарок і води".
У Костянтинівці зареєстровано кілька десятків тисяч переселенців. Місцеві кажуть, цифри завищені.
- Це люди, які зареєструвалися тут, а живуть на окупованих територіях. Але й переселенська спільнота потужна, - каже 29-річна Олена з Авдіївки. Говорить гарною українською. Працювала в Донецьку. Торік переїхала сюди, допомагає військовим. - Переселенців не поспішають брати на роботу. Але не через упередження, а через побоювання, що вони поїдуть додому. Тоді знову шукай персонал, учи.
О 16:00 в парку Ювілейному у Костянтинівці починають збирають намети фестивалю "З країни в Україну". Увечері городян чекає концерт. На закритті лунає гімн України.
1 
25817
Коментарі