Україна вже зазнала величезних втрат. Але зараз маємо шанс щось змінити в країні. Необхідно почати реформи для модернізації і відбудови, які не вдалося реалізувати з 2014 року. Світ готовий нам допомогти, але українці мають діяти. Час грає на нашу користь, але втрачати його не можна.
Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи та Українського католицького університету.
Як на українську економіку вплинула війна?
Українська економіка зазнала страшного удару. Ідеться не лише про руйнування виробництва й інфраструктури, а й про розрив усіх логістичних ланцюжків, втрату всіх трудових колективів. Одні люди воюють, інші волонтерять, треті виїхали в інші регіони чи за кордон. Фактично зупинилася половина української економіки, а для малого й середнього бізнесу в перший місяць ця цифра сягала 80% - зараз вже почалося відновлення. Чотири найбільші експортні галузі, що приносили країні валютний виторг, зазнали непоправних втрат: металургія, сільське господарство - через блокування портів, інформаційні технології - через небажання замовників ризикувати, робота за кордоном. Водночас сильно зменшилися паливно-енергетичні потужності. Нам може просто забракнути енергії для відновлення.
Які головні кроки необхідні для економічного відновлення країни?
Ми пройшли нижню точку, тепер потрібно переводити економіку з режиму виживання в режим відновлення. Для цього потрібні великі інвестиції, а вони прийдуть в країну лише у випадку суттєвої зміни інвестиційного клімату. Сьогодні ми - остання країна в Європі за рівнем економічної свободи, хоч загалом у світі посідаємо 130-те місце. Така країна не має шансів не лише на післявоєнне відновлення. І навряд чи може перемогти, бо для цього потрібні ресурси. Ми маємо стати найвільнішою економікою Європи, щоб до нас потекли гроші й повернулася більшість тих, хто виїхав. Конкретно це означає передусім судову реформу, різку дерегуляцію, тобто скасування величезної кількості обмежень, прозору податкову й митну систему, швидку приватизацію всього державного майна, крім стратегічних підприємств. Важливою також є антимонопольна політика, щоб обмежити нечесну конкуренцію. Ми надзвичайно підприємлива нація і примудряємося робити бізнес навіть у вкрай несприятливих умовах. Уявіть, як би було, якби нам зняли кайданки з рук.
Війна несе смерть, кров, руйнування, але й дає шанс на якісний стрибок. Реформи зазвичай непопулярні. Але зараз все перевернулося: реформи не сподобаються лише олігархам, монополістам, корупціонерам, професійним хабарникам з податкової та митниці.
Російські репарації не стануть основним джерелом коштів для відновлення. Ним будуть іноземні інвестиції
Як примусити Росію заплатити? Чи реально повернути на нашу користь російські активи за її межами?
Це тривалий процес, що потребує чималих юридичних формальностей, та ще й активи перебувають у різних країнах з різним законодавством. Російські репарації не стануть основним джерелом коштів для відновлення. Ним будуть іноземні інвестиції, що прийдуть по слідах міжнародної фінансової допомоги. Щось на кшталт "плану Маршалла" для України. Маємо можливість скористатися силою українського бренду - з якоїсь точки зору, ми стали на короткий час країною номер один у світі. Але передусім треба виконати "домашнє завдання" - реформи, які так і залишилися незавершеними у 2014-2020 роках.
Яким має бути "план Маршалла" для України? Які кошти, фонди можемо залучити для відновлення?
Зараз на різних міжнародних майданчиках розгорнулося інтенсивне обговорення контурів цього плану. Треба знайти відповіді на десятки конкретних запитань, з яких наведу два головних. По-перше, як знайти баланс між потребами відбудови, що потребує швидких і дешевих рішень, європейської інтеграції, що потребує не швидких, а правильних рішень і модернізації, тобто переведення країни на наступний щабель розвитку. Для цього потрібні системні, зазвичай дорогі й повільні рішення. Це так званий стратегічний трикутник - чимось одним із трьох доведеться жертвувати. Для ілюстрації наведу спрощений трикутник з арсеналу бізнес-шкіл: наш госпіталь лікує швидко, дешево та якісно - виберіть будь-які два з трьох.
По-друге, хто буде розпорядником коштів? Якщо Україна, то їх з'їсть українська корупція. Можете не сумніватися, дехто вже приготував великі ложки. Якщо Захід, то українська візія, наш інтерес і пріоритети загалом не будуть враховані, а кошти загалом підуть на розвиток економік країн-донорів, а не нашої. Потрібна складна схема на кшталт "чотири руки, чотири ока", а вона означає втрату швидкості. І це лише дві проблеми з великого списку.
Ми витрачаємо щомісяця один річний бюджет, ось цю діру нам закривають. Про відновлення не йдеться
Чи вистачає зараз тієї фінансової допомоги, яку нам надають західні партнери?
Поки що Захід допомагає нам фінансувати війну, тобто покриває розрив. Ми витрачаємо щомісяця один річний бюджет, ось цю діру нам закривають. Про відновлення не йдеться.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Стоїмо на порозі економічного колапсу" - Ігор Уманський
Ви писали, що найбільшою загрозою для нас є виснаження. На скільки вистачить нашого запасу міцності?
Переламна точка або пройдена, або ось-ось буде. Далі війна триватиме ще довго, але ми не маємо можливості чекати. Відновлення треба починати вже зараз. І тоді наша міцність зростатиме, а російська продовжуватиме падати. У якийсь момент Росія просто лусне. Час грає на нашому боці. Якщо ми його не гаємо, не марнуємо шанси, а швидко робимо речі, які у звичайних умовах потребують років, а нині можуть бути втілені за тижні.
2 
8642
Коментарі