Українські будівельники кидають роботу в Москві заради Криму

Будівельник Артем Поліщук із міста Ковель на Волині, знайшовши роботу в Криму, перестав їздити на заробітки до Москви.

"Гроші пропонують ті самі, а переваг багато: і на дорогу не треба викидати багато коштів, і додому ближче, і на телефонному зв'язку з сім'єю економимо", - зазначив він.

У Криму Поліщук працює друге літо. Будує двоповерхову дачу під Ялтою.

"Зі своїми людьми домовитися легше, - говорить Артем Іванович. – У Москві часто на гроші кидають, а тут працюю по контракту. Щомісяця 4 числа маю зарплату. Одразу кладу дружині на картку і не переживаю, що додому не довезу, що по дорозі можуть зупинити і відібрати. Коли в Москві будував у 2011 році, нам за чотири місяці заборгували зарплату. Не було куди йти, тому об'єкт домурували, а коли прийшов час розраховуватися, мені заплатили за 3 місяці, а деяким хлопцям тільки за 2. І пожалітися не було кому, бо працювали незаконно, без документів".

Роботу у Криму знайшов через інтернет.

"Син прочитав, що в Ялту шукають чоловіків до 50 років на будівництво, - згадує Поліщук. - Подзвонили, нам запропонували контракт і зарплату 8 тисяч гривень. Перший раз поїхали утрьох - я, син і швагро. Через 2 місяці у вересні син вернувся на навчання в Луцьк, а ми працювали до перших морозів. Коли мали квитки додому брати, начальник мене покликав. Запропонував на зиму залишитися на об'єкті. Їм треба було два сторожа. Подзвонив дружині, порадились. Ми з її братом залишилися на об'єкті зимувати та охороняти. У квітні знову будівельна бригада приїхала. До вересня плануємо здати будинок. Мені пропонують лишитися на зиму робити внутрішні роботи. Гроші треба, тому залишуся і працюватися. Син планує наступного року одружуватися".

За словами будівельника, у Москві на будівництві він заробляв $1 тис.

"За два літа усіх знайомих з Москви у Крим перетягнув, - говорить Поліщук. - Як цей будинок закінчимо, то інший знайдемо. Колеги готель неподалік будують. Працюємо 6 днів на тиждень, а в неділю ходимо на море купатися. За літо так засмагаю, що вдома не впізнають. Їжджу до Ковеля раз на 2 місяці. З дому везу продукти: яйця, тушонку, м'ясо. Овочі не беру, бо тут дешевше, ніж удома. За рідними сумую. Але вдома вже звикли, що я постійно у роз'їздах. Тисячу доларів в Україні заробляти вдається не всім. Хтось за такі гроші їде в Іспанію чи Португалію".