"Я ходив стелею, спав на стіні" - спогади Леоніда Каденюка про космос і земне життя

31 січня у Києві раптово на 68-році життя помер Леонід Каденюк – перший космонавт за часи української незалежності. У нього стався серцевий напад під час пробіжки. Пропонуємо до вашої уваги цитати із інтервю, яке він дав Gazeta.ua 2010-го.

Космонавт - це, насамперед, той, хто здоровий від природи. Одного знаю, що у 77 років у космос літав - бо був у прекрасній формі. Зазвичай за цим критерієм із декількох тисяч людей обирають 9. Мене так вибирали.

Коли чекав старту 2,5 години, задрімав. Був спокійний. Перевірив зв'язок, скафандр й провалився в сон.

Для нашого польоту знання іноземних мов було обов'язковим. Я вчив французьку. А потім за три місяці до польоту - англійську. Приїхав я в Хьюстон і вирішив попрактикуватися - запитати американця, як пройти в готель. Підійшов до чоловіків, які заправляли машину, і давай говорити своєю англійською, а вони мені: "Ребята, вам налево".

Найбільш приємне відчуття у космосі - невагомість. Я ходив стелею, спав на стіні. Щоб правильно функціонував організм людини в космосі, треба багато пити - води, чаю, кави

Політ у космосі був для мене експериментом над собою. Це великий стрес для організму й психіки. У людських органах, коли ми на Землі, проходить майже 300 біологічних процесів, які залежать від гравітації, від добового обертання землі, температури, тиску. Коли людина потрапляє в невагомість, цих факторів немає. Організм перелаштовується.

1983 року мене за розлучення відрахували із загону космонавтів. Це тоді вважали аморальною поведінкою. Я знав, що через це, може, не полечу в космос. Але все одно зважився, бо скандали - не для мене. Валентина Терешкова казала: "Не переживай, будемо залагоджувати". Через рік мене прийняли назад. Я став єдиним космонавтом, якого відрахували, а потім взяли назад.

Мої улюблені види спорту - рухливі: футбол, волейбол, баскетбол, ручний м'яч. Але зараз я займаюся бігом на довгі дистанції – 3-4 рази на тиждень бігаю щонайменше по 10 кілометрів. Ця звичка була набута ще в радянському центрі підготовки космонавтів.

Біг створює корисний стрес для організму, навантажує судини, що дуже важливо для людини. Судини отримують необхідну напругу, лишаються еластичними.

Після того, як побував у космосі, світосприйняття змінилося. Природа стала ріднішою.

Школу закінчив у 16. Батьки були вчителями, навчили у 5 років читати. Вирішили раніше віддати в школу. Поступаю в льотне училище. Було претендентів 10 на місце, я пройшов, але стало відомо, що мені 16 років. "Ну все, тоді приїжджайте наступного року".

Не знаю, як я вмовив того директора. Він дзвонить у ЗАГС і промовляє фразу, яку я запам'ятав на все життя: " Може колись ми будемо зустрічати його на космодромі з квітами. Давайте допоможемо хлопцю".

У мене вислуга років набагато більша ніж я прожив на білому світі. Десь за 70 років, рік йшов за два. Живу на пенсію народного депутата.

Американці постійно посміхаються. Я так не вмію. Коли робили мій окремий портрет, попросили показати зуби. Довелось. Зробили 5 тисяч знімків. Але в житті ніколи так не усміхаюся.

Коли побачив настільки тонкий озоновий шар, зрозумів, що реально існує загроза нашій екології. Ще більш безглуздими здалися атомні бомби й технології для знищення всього живого.

Коли працював льотчиком-випробовувачем, якось перед польотом грав із колегою Володею Лотковим у шахи. Не закінчили партії, як його викликали на виліт. Він сказав: "Шахів не чіпать, повернуся - дограємо". За півгодини приходить начальник: "Пропав зв'язок із екіпажем. На місце аварії вилетів вертоліт". Я всім заборонив наближатися до шахів. Чомусь не покидала містична думка, що Володю привезуть тільки тоді, коли їх ніхто не зачепить. Кілька годин від дошки не відходив, буквально зависнув над нею. Володю привезли живого й одразу в госпіталь. А його напарник загинув - у літаку сталася пожежа, а потім вибух. Він не встиг катапультуватися.

Наша планета дуже красива. І дуже маленька. Облетіли її за півтори години.

Мені рідко щось сниться. У космосі теж снів не бачив. Там величезне психологічне навантаження, тому сон дуже глибокий. Коли бачиш навколо в ілюмінатор темну безодню, то дуже важко. Здається, ти стоїш на місці, хто на справді летиш зі шаленою швидкістю - 28 тис. км за годину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дописав собі один рік, щоб стати космонавтом - цікаві факти про Леоніда Каденюка

Коли був у космосі, Леонід Кучма вийшов на зв'язок, питав як політ і самопочуття. А йому запропонував запросити в Україну весь екіпаж із космонавтів. Він зразу ж погодився.

Поїхати з України я можу. Вже пробував, прожив у США понад рік. Яка Америка не сита, як там не добре, а воно чуже, тягне сюди. Дивно, але особливо хотілося в село, де я виріс.

Можна не вірити в Бога. Але не тоді, коли дивишся із ілюмінатора на Землю. Американці набожніші за нас, зразу заговорили про Бога. Я не такий віруючий. Але впевнений, що вищі сили є.

Не кожна людина може пережити перевантаження під час старту. Тисне. І набагато сильніше, ніж у літаку-винищувачі. Прискорення мене вразило. Поштовх в спину серйозний, ніби я обплутаний невидимими дугами, що притискають мою кожну клітину.

Їжджу громадським транспортом. Був випадок у тролейбусі, коли я заскочив зимою. Ще не встиг прокомпастувати квиток, а тут заходить контролер і каже "Платіть штраф". А там якийсь хлопець: "Так це ж наш перший космонавт". Контролер почала вибачатися.

Я маю право як Герой України їздити безкоштовно, але зазвичай купую квитки

2001 року я зустрівся з Папою Римським Іваном Павлом II, коли він приїжджав до України з офіційним візитом. Сидить він старенький у кріслі, дрімає. До нього черга міністрів, інших чиновників. Він руку потисне й далі дрімає. Коли я підійшов, президент каже: "А це наш космонавт". Папа одразу прокинувся, очі загорілися, простяг мені руку й довго тримав у своїй. І гарною українською говорить: "Мені дуже приємно бачити космонавта. Як там у космосі?" Він спитав таким тоном, як тисячі пересічних громадян. І від тієї простоти здався мені ще значимішим.

Ми, космонавти могли замовляти мелодію для сигналу, який будив екіпаж. Я вибрав Гімн України. Він двічі лунав над всією планетою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Провів у космосі майже 16 діб - спогади Леоніда Каденюка про політ

Найважчий момент у житті: після польоту пройти червоною килимовою доріжкою. Вона метрів 70. Відчував таку відповідальність. Йшов: серце із грудей вискакувало.

Коли дивився в глибини Всесвіту, виникали думки про переміщення і інші галактики. Простір там ідеальний/

×