"Монголи й досі ведуть кочовий спосіб життя. Живуть у юртах і займаються скотарством. Їдять переважно конину, баранину, яловичину. Кожного року в листопаді забивають корів. М"ясо ріжуть шматками по 200–300 грамів, збирають у полотняні ворочки і підвішують біля юрт", — каже 47-річний Ганхуяг Гомбосурен, режисер із Монголії. Він два роки працював кухарем у монголо-китайському ресторані. — Узимку в Монголії температура опускається до 35–40 градусів. М"ясо зберігають на вулиці, без холодильників. Там воно сохне десь до березня.
Із засушених шматків, цибулі, перцю та макаронів монголи готують суп. Не сушать лише овече м"ясо. Із нього варять гуляш із макаронами чи рисом. З овечих кісток готують чорний суп. Юшка кипить дві-три години, доки не стане чорною.
— Вовну із забитої вівці спалюють, а її голову миють і кладуть у горщик. Додають часник, цибулю, спеції й варять протягом двох годин. Їдять усе, включаючи очі та мозок. Кажуть, він є профілактикою ревматизму.
П"ють монголи кумис — кисле кінське молоко. Зимою його заморожують, перед вживанням розігрівають.
— Кумисом лікують легені, сухоти. Тому в нас лише 3 відсотки хворих на рак. За день збирають до 40 літрів коров"ячого молока. Із нього готують сир. Його варять, додають лимонного соку, зціджують на марлю і висушують на сонці протягом двох тижнів. Зверху сир жовтий, усередині білий. Півроку не псується. Узимку його зберігають під льодом, улітку — одразу з"їдають. Твердий сир готують так само, але ріжуть на шматки і висушують. Їдять його з дитинства, тому у всіх білі й міцні зуби.
У монгольській кухні є чимало страв із тіста. Найпопулярніша — бузи з м"ясом.
— Бузи схожі на українські вареники, але більші за розміром. На обід іде 200 штук, бо у родинах по 8–10 дітей. Узагалі монголи їдять не частіше двох-трьох разів у день, але ситно.
Ганхуяг Гомбосурен показує, як готувати бузи. До кілограма яловичого фаршу додає сіль, перець, суху подрібнену зелень, мелену ріпчасту цибулю і відварений із сіллю рис. Перемішує й вливає півсклянки червоного вина. Для тіста бере кілограм борошна, додає до нього дві склянки теплої води. Вимішує руками.
— В Україні гарне борошно роблять. У нас воно грубіше, складніше вимішується.
Тісто накриває мискою й залишає на 15 хвилин. Потім відрізує третину, формує калач діаметром на 5 см. Ріже на шматки товщиною 3–5 см. Із кожного розкочує тонкий млинець. Кладе на долоню, плескає по ньому і викладає по центру дві чайні ложки фаршу. Скручує буз у формі торбини.
Їдять усе, включаючи очі та мозок
— Можна зліпити ялинку, макове зернятко. У ресторані за 15 хвилин ліплять 400 бузів. Для вегетаріанців роблять без м"яса, лише з рисом або з капустою.
Викладає бузи у сковороду, наповнену олією. Смажить, доки не позолотяться. Каже, їх можна також готувати на пару.
— Якщо фарш залишився, заливаю його водою, додаю трохи солі, перцю, часнику. Коли починає закипати, додаю замішані на воді шматки борошна. Це монгольський вермішельний суп. Вариться 5–10 секунд. Він ситний і допомагає від нежитю.
Через холодний клімат у Монголії не ростуть фрукти. Їх завозять із Кореї. Зате монголи вирощують картоплю, моркву, буряк. Солодощі готують із борошна. Додають соду, цукор, маргарин. Формують коржики і печуть на великій пательні.
— Горілку гонять із кефіру — шімін архи. Її роблять улітку й восени. Потім ховають до Нового року, який припадає на 14 лютого. На родину з 10 осіб розраховують 100 літрів горілки на рік.
2 
1
Коментарі