"Я почувався в Кремлі, наче серед старих партійних товаришів", — зізнався міністр закордонних справ Третього рейху Йоахім фон Ріббентроп своєму італійському колезі про один із візитів до Москви.
23 серпня 1939 року — власне, 24-го, бо було близько другої ночі, — радянський нарком закордонних справ В"ячеслав Молотов і Ріббентроп підписали договір про ненапад між нацистською Німеччиною та СРСР. Аби його укласти, Сталінові, Молотову, Ріббентропу та німецькому послові в Москві фон Шуленбурґові знадобилося всього 7 год. переговорів.
— Я знаю, як сильно німецька нація любить свого вождя, і тому мені хочеться випити за його здоров"я, — підніс келих Йосип Сталін на невеликому бенкеті після підписання.
Для німців це було несподіванкою. У відповідь Ріббентроп підняв тост за Сталіна й радянський уряд.
До договору про ненапад додали секретний протокол, що ввійшов до історії як пакт Молотова-Ріббентропа. У ньому СРСР і Німеччина ділили Східну Європу на сфери впливу. Утілювати пакт почали вже через тиждень: Німеччина напала на Польщу — почалася Друга світова війна. А 17 вересня східний польський кордон перейшла й Червона армія. Війни СРСР не оголошував — польському послові в Москві вручили ноту: оскільки уряд його країни покинув територію держави, то вона фактично перестала існувати. Радянським людям пояснили, що армія-визволителька простягнула братню руку допомоги народам Західної України й Західної Білорусі.
Після розгрому Польщі — 28 вересня — угоду про ненапад доповнено ще однією — про дружбу й кордони. Радянський Союз і Третій рейх остаточно погодили ліквідацію "колишньої Польської держави". СРСР також ініціював обмін сферами впливу. Спеціальним секретним протоколом Сталін віддавав "свою" частину Польщі — Люблінське і частину Варшавського воєводств — в обмін на Литву, що попервах належала до німецької сфери.
У грудні 1939-го Гітлер і Ріббентроп привітали Сталіна із 60-річчям. Той у відповідь зазначив, що "дружба народів Німеччини та Радянського Союзу, скріплена кров"ю, має всі підстави бути тривалою та міцною". Командувач люфтваффе Герман Ґеринґ подарував радянському наркомові оборони Климові Ворошилову літак. Таким чином віддячив за те, що німецька авіація під час польської кампанії могла використовувати як радіомаяк мінську радіостанцію.
Уже після війни на Нюрнберзькому процесі Ріббентроп твердив, що долучити секретний протокол до договору про ненапад ініціювала радянська сторона. Сталін нібито дав Ріббентропу зрозуміти, що в разі відмови поділити сусідні країни на сфери впливу, він може "відразу ж вилітати назад".
Радянський Союз існування так званого пакту Молотова-Ріббентропа визнав і засудив у грудні 1989 року. А 1992-го оприлюднили оригінал.
Невдовзі колишній помічник наркома закордонних справ, який був перекладачем під час переговорів, підтвердив: Ріббентроп привіз лише проект договору про ненапад, а на укладенні таємного додатку про поділ сусідніх країн наполягав Сталін.
Йоахіма фон Ріббентропа трибунал у Нюрнберзі засудив до страти. Його повісили у жовтні 1946-го. В"ячеслав Молотов прожив 96 років. До самої своєї смерті 1986-го він заперечував, що підписував таємний протокол із Ріббентропом.
Дружба Сталіна та Гітлера почалася зі смерті Карпатської України
Іще на початку 1939-го відносини між СРСР та нацистською Німеччиною були ворожими. Країни воювали по різні боки барикад у громадянській війні в Іспанії. Зближення Сталіна й Гітлера одним із перших зауважив лідер антисталінської опозиції й політичний вигнанець Лев Троцький. І почалося воно з порозуміння двох диктаторів в українському питанні.
Восени 1938-го нинішнє Закарпаття, що від 1919-го входило до складу Чехословаччини під назвою Підкарпатська Русь, стало повноцінним автономним краєм. Гору в місцевому уряді взяли українські сили. Невдовзі край став офіційно називатися Карпатською Україною. 15 березня 1939 року, коли німці рушили на Прагу, проголошено її незалежність.
Угорщина наполягала на приєднанні краю до себе. Польща, занепокоєна, що український рух може посилитися в підвладних їй Галичині й Волині, підтримувала угорців. У цих умовах уряд Карпатської України шукав протекторату Німеччини. Сталін занепокоївся, що "в Германии имеются сумасшедшие, мечтающие присоединить слона, то есть Советскую Украину, к козявке, то есть к так называемой Карпатской Украине". Урешті-решт Гітлер, повагавшись, погодився на її окупацію Угорщиною одразу ж, у середині березня 1939-го. "Гитлер как бы говорит Сталину: "Если б я собирался атаковать завтра Советскую Украину, я бы сохранил Карпатскую Украину в своих руках", — писав Троцький з еміграції в Мексиці.
Сталін також почав робити кроки назустріч Гітлерові. Уже в квітні 1939-го радянський посол у Берліні Астахов заявив, що ідеологічні розбіжності — не перешкода для покращення відносин двох країн. А 3 травня відправлено у відставку антигітлерівськи налаштованого наркома закордонних справ Максима Литвинова.
Та все ж улітку 1939 року СРСР паралельно вів переговори й із супротивниками Гітлера — Францією та Великою Британією. 17 серпня вони зайшли в глухий кут: Радянський Союз не добився права проходу для своїх військ через сусідні країни в разі німецького нападу на якусь зі сторін. "Польща, Румунія, Фінляндія і три прибалтійські держави не знали, чого вони більше боялися — німецької агресії чи російського порятунку", — пояснював уже по Другій світовій британський прем"єр Вінстон Черчилль.
Німецький міністр закордонних справ фон Ріббентроп натомість заявляв, що його країна готова "вирішити всі проблеми на території від Чорного до Балтійського моря". І вже 19 серпня Німеччина й СРСР уклали в Берліні торговельну угоду, а за чотири дні в Москві — договір про ненапад. А заразом поділили східноєвропейські країни так, що на карті з"явився радянсько-німецький кордон. Танки Гітлера його перейдуть на світанку 22 червня 1941 року.
Пакт підірвав довіру японців до фюрера
Пакт Молотова-Ріббентропа став несподіванкою для багатьох. Та громом серед ясного неба — для японців. Токіо з Берліном мав так званий Антикомінтернівський пакт. І тут поза спиною союзника німці уклали договір із фактичним лідером Комінтерну, та ще й у розпал радянсько-японського конфлікту на Халхін-Голі. Через два дні, 25 серпня 1939 року, міністр закордонних справ Японії висловив протест німецькому послові.
Того ж дня Гітлер звернувся до фашистського лідера Італії Беніто Муссоліні з листом. Фюрер пояснював дуче, що угода з Москвою принесе військовому союзу Берлін-Рим-Токіо "найбільший із можливих виграшів". Зазначив і про розбіжності з Японією. Муссоліні у відповідь обіцяв докласти зусиль, аби уникнути погіршення відносин із Токіо.
Утім, надалі японці поводили себе щодо німців стримано. І врешті-решт згодом так і не пристали на їхню пропозицію вдарити по Радянському Союзу зі сходу.
2 
1
Коментарі
3