Опублікували зображення реклами, яку використовували у Києві на початку XX ст.
Спочатку з'явилася зовнішня реклама. На магазинних вивісках вказували лише назву закладу. Згодом використовували віконниці, на яких малювали продукцію магазину - хліб, ковбасу, фрукти тощо. Нерідко такі вітрини прикрашалися плакатами із написами, наприклад: "Кращий друг шлунку". Про це пише Фокус.
На тодішніх вулицях були присутні також білборди - афішні тумби. На них розклеювали рекламні оголошення. Цим займалася спеціальна контора, яка називалася "Реклама".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали партію, яка найбільше витратила на рекламу у Facebook
Усе змінилося із появою преси, яка поширювала рекламу за гроші. Газети "Киевлянин" і "Киевское слово", які коштували 5 коп., брали з рекламодавця 40 коп. за розташування реклами на першій шпальті, 20 - на останній. Згодом виникли спеціальні видання - "Газета объявлений киевских торговых и промышленных фирм".
Уся реклама проходила поліцейську цензуру та велася російською мовою. Заборонялося рекламувати книги з проституцією та збоченнями, засоби протидії вагітності та запрошення до статевого зв'язку.
Якщо рекламодавець хотів подати рекламу, він мав, перш за все, зазначити заклад. Кращим для реклами вважалось додавання на листівку ілюстрації власного диплома та різних нагород, отриманих закладом.
"Я допитливо приглядався до обличчя людей, що снували вулицями, вбачаючи в кожному типовому обличчі українському свідомого сина України, — згадує свій перший візит до Києва публіцист Олександр Лотоцький. — Написи на крамницях з українськими іменами так само давали мені досить матеріалу для фантазування в тому ж напрямі. Пам'ятаю, довго стояв я на Хрещатику перед крамницею зі сріблистим написом на блакитному фоні: "С. В. Кульженко", уявляючи собі того довговусого українського крамаря Кульженка, що в українській столиці — напевно! — пересякнутий українськими національними інтересами".
2 
1
Коментарі