Історики зібрали та упорядкували список людей, які допомагали українцям вижити під час Голодомору-геноциду 1932—33 років. Всього до переліку доброчинців увійшло півтори сотні імен. Кожен з них, жертвуючи власним здоров'ям та комфортом, а часто й ризикуючи життям, рятував голодуючих від страшної смерті.
Роботу над списком ще в 2009 році розпочав Український інститут національної пам'яті в рамках всеукраїнської акції "Людяність у нелюдяний час". Тоді історики отримали значну кількість листів зі спогадами врятованих про своїх рятівників, а також очевидців доброчинності.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У сусідніх колгоспах пухли сім'ями. Було шість вулиць, а осталось чотири"
"Ті, хто серед хаосу, безкінечних смертей і страху, не злякалися, не втратили людської гідності й простягнули руку допомоги приреченим, були серед різних верств населення. Це і вчителі, й лікарі, й священики. Окремо потрібно сказати про місцевих керівників: голів колгоспів, сільських рад, бригадирів, директорів підприємств та шкіл, багато з яких зробили все можливе для порятунку односельців. Нерідко наслідки такої допомоги ставали фатальними для самих керівників. Попри все, їхня мужність збереглася в народній пам'яті, й досі мешканці українських сіл пам'ятають своїх рятівників", — розповів один з упорядників списку, історик Володимир Тиліщак.
Наприклад, голова колгоспу "Незаможник" у селі Великий Хутір на Черкащині Яків Дробот організовував громадську кухню, на якій роздавали хліб тим, хто найбільше потребував, а також дитячі ясла для сиріт та бідних.
Директор школи села Дударків на Київщині Василь Івчук організував у школі харчування для школярів усіх класів, завдяки чому протягом 1933 року врятував від голодної смерті всіх дітей шкільного віку цього села.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ті, хто визначають Голодомор як винищення, завужують цей злочин"
На Миколаївщині лікар Іван Картава з смт Березнегувате рятував життя хворим, продовжуючи їм перебування у лікарні, де надавалося харчування. Він також ділився з хворими харчами з власного пайка.
Були непоодинокі випадки, коли бездітні сім'ї брали до себе сиріт чи дітей із багатодітних сімей, в яких уже не було нічого їсти. Завдяки цьому діти виживали. Ті родини, які тримали корів, ділили молоко не лише серед своїх, але й віддавали опухлим з голоду сусідам.
Цей список стане частиною книги "Людяність у нелюдяний час", яка наразі готується до друку. Упорядники — історики Володимир Тиліщак та Вікторія Яременко. З повним списком можна ознайомитись на сайті Центру досліджень визвольного руху — http://cdvr.org.ua/node/1838.
Цьогорічна громадська кампанія до Дня вшанування пам'яті жертв Голодомору присвячена якраз тим, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті. "Коли вбивали голодом, поділитися хлібом було подвигом. Долі цих людей нагадують нам, що героїзм можливий завжди", — говорить історик, член Громадського комітету Володимир В'ятрович. Учасники Громадського комітету наголошують, що без знання таких праведних людей-доброчинців у часи Голодомору національна пам'ять про цей злочин проти українського народу буде неповною.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "А чого вони щось інше, крім хліба, не їли?"
Нагадаємо, у суботу, 24 листопада, за підтримки Громадського комітету відбудуться всеукраїнські заходи:
- скорботна хода пам'яті від метро "Арсенальна" до Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні в Києві — початок о 14:00;
- пам'ятні заходи біля Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні (панахида за вбитими голодом, загальнонаціональна хвилина мовчання та всеукраїнська акція "Запали свічку");
- заходи із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду по всій Україні та за кордоном.
2 
1
Коментарі
3