Рішення переселити усіх кримських татар з півострова у середньоазіатські регіони прийняли в СРСР 11 травня 1944-го. Їх зарахували до "нелояльних народів".
Масові репресії проти населення радянська влада розпочала одразу повернувшись до Криму. Згодом пішла ще далі.
У наказі від 11 травня було прописано, що "у період Вітчизняної війни багато кримських татар зрадили Батьківщину, дезертирували із частин Червоної армії, які обороняли Крим, і переходили на бік противника, вступали у сформовані німцями добровольчі татарські військові частини, які боролися проти Червоної армії, в період окупації Криму німецько-фашистськими військами, брали участь у німецьких каральних загонах, кримські татари особливо відзначалися своїми звірячими розправами щодо радянських партизан, а також допомагали німецьким окупантам в справі організації насильницького угону радянських партизан в німецьке рабство та масового винищення радянських людей...".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 25 країн світу обговорюють визнання депортації кримських татар геноцидом
Цим і виправдовувалася так звана "детатаризація" Криму, хоча співпрацювали з нацистами, як і у інших радянських республіках, незначна кількість населення.
У документі було наказано підготувати весь необхідний транспорт для депортації. Операція з переселення кримських татар до Узбецької РСР мала розпочатися вранці 18 травня. Попри це, насильницьке виселення в окремих населенних пунктах розпочалося ще ввечері 17-го. Завершити його мали до 1 червня 1944 року. Кримські татари отримували статус "спецпоселенців".
У червні 2019 року сейм Литви визнав депортацію кримськотатарського народу 1944-го геноцидом. За резолюцію проголосували 77 депутатів, 1 утримався. Литва також закликала міжнародну спільноту продовжувати тиск на Росію та політику невизнання анексії півострова.
2 
1
Коментарі